Канберра – штучно створений місто, що розташувався на берегах штучного озера імені свого творця Берлі Гріффіна.
Вона була побудована заради примирення Мельбурна і Сіднея, безуспішно конкурували за право бути столицею Австралії. Щоб припинити всі суперечки і чвари, уряд прийняв сміливе рішення побудувати нове місто на порожньому місці на шляху між цими двома містами. Розглянувши величезне число проектів, уряд відібрав один найоригінальніший і гармонійний проект Берлі Гріффіна.
Завдяки дивно правильній плануванні, що враховує всі особливості ландшафту, в котрих він був вписаний, місто стало неодмінним зразком у всіх підручниках по містобудуванню. Цей стильний сучасний місто вражає всіх своєю продуманістю. Здається, що кожен камінь покладений з попереднім розрахунком того, яке місце він буде займати в загальній картині міського планування.
Зараз Канберра – столиця Австралії, місто – виконує одну єдину функцію – управління. Тут розташувався Будинок Парламенту, резиденції посольств, штаб-квартири громадських, державних та політичних організацій. Однак, головні контори найбільших промислових компаній як і раніше розташовуються не в Канберрі, а в головних індустріальних центрах, таких як Сідней, Мельбурн або Перт.
Канберри багато хто називає “Істинно Природного Столицею” за те, що вона оточена з усіх боків австралійським бушем і виглядає як невелике містечко посеред великих сільських просторів. Недалеко на південь від Канберри в Сніжних Горах розташований головний і єдиний гірськолижний курорт Австралії – Тредбо.
Канберра – мініатюрне містечко, тому її можна оглянути практично за один день, тому мало хто зупиняється тут на ніч. В основному це роблять ті, хто подорожує на машині або автобусах з Мельбурна до Сіднея. Найраціональніший б побувати в Канберрі – це зробити одноденну автобусну екскурсію тривалістю 14 годин з Сіднея. Автобус йде з Сіднея до Канберри 4 з половиною години, тому навіть делегації, які зустрічаються зі своїми колегами в Канберрі, зазвичай живуть в Сіднеї.
Любая организация социально-экономической общественной деятельности как явление характеризуется признаками устойчивости. В свою очередь, институт как определенная организация социально-экономической общественной деятельности также характеризуется признаками устойчивости. Эта устойчивость создает возможности, а также ограничивать взаимодействие между участниками экономических отношений, между институтами в том числе. Возникновение и формирование институтов в экономических системах рассматривается в историческом аспекте и в аспекте политики государственного регулирования. В этой связи, рассуждения о переходном этапе развития российской экономики не раскрывают признаков консервативности, устойчивости, адаптируемости, восприимчивости экономических систем к факторам возмущения, сложившихся в формальных и неформальных традициях в результате становления экономических отношений.
Выявление закономерностей, создающих устойчивость в связях между институтами, через исследование функций, атрибутов и должно послужить решению проблемы управляемости экономических систем.
Для этого, необходимо выявить, какие факторы вносят устойчивость в экономическое развитие и какие изменчивость. Развитие и изменение всегда соотносятся с устойчивостью, закономерностью и причинностью. Не исключение вышесказанному инерционность экономических систем.
Инерционность экономических систем проявляется в каждом из институтов. Для разрешения проблемы ее управления нами выделены такие институты как государственное регулирование, хозяйствующий субъект и система денежного обращения. Основными показателями, характеризующими функционирование данных институтов являются кредит, государственное потребление, ожидания возможности инвестирования и другие. Анализ финансовых возможностей кредита, его покупательной определение доступности и необходимости использования кредита разрешают проблему воздействия на инерционность экономических систем.
Актуальность современной постановки вопроса цикличности экономического развития обусловлена также, на наш взгляд, недостаточной разработанностью этих вопросов в отечественной и зарубежной экономической литературе, несмотря на то, что в настоящее время теория циклического развития экономики в целом заняла достойное место в предмете курса «Макроэкономика».
Так, явление цикличности как формы экономического развития уже разрабатывалось в мировой экономической литературе, например, такими авторами, как: Кларк, Маркс, Энгельс, Жюгляр, Китчин, Зомбарт, Туган-Барановский, Кондратьев, Гильфердинг, Афталион, Лескюр, Каутский, Шумпетер, Митчелль, Моугли, Гольдштейн, Модельски, а также нашими соотечественниками-современниками Яковцом, Глазьевым, Рыжовым, Румянцевой и другими. Они заложили методологические и теоретические основы исследования экономических циклов.
