Сара́тов (Саратів[1], рос. Сара́тов) — місто, адміністративний центр Саратовської області. Назва міста пішла від тюркського «Сари Тау» (Жовта гора)[2]. Більшість населення становлять росіяни, нащадки російських переселенців. Населення — 839 800 тис. осіб (2013).Саратов розташований за 858 км на південний схід від Москви, на правому високому березі Волги (Волгоградське водосховище).
Місто протягнулося вздовж Волги на 34 км, від річки Гуселка на півночі до залізничної станції на півдні. розташовано в улоговині, оточеній з трьох сторін невисокими (до 250 м) горами Приволзької височини: (Соколова гора (165 м), Лиса гора (286 м), Лопатіна (274 м), Алтин (251 м), Увек (135 м)).
Пагорби західної частини міста покриті лісом Кумисної поляни. Територія міста сильно розчленована ярами та балками, що прямують до Волги. Головні з них на північ від Соколової гори: Маханна, Січа, Алексіївська, Дудаковська, Сліпиш. У приволзький улоговині: Глебучев (з відгалуженнями Мясницька і Кооперативна), Білоглинська, Вакуровська, Безіменна, Залетаєвська, Токмаковська.
У зв'язку з утворенням Волгоградського водосховища рівень води у Волзі у міста піднявся більш ніж на 6 метрів. На Волзі навпроти Саратова розташовані острови: Дубова грива, Зелений, Покровські піски, Козачий. Ширина Волги навпроти Саратова від 2,6 км у автомобільного мосту розташованого в центрі міста до 8 км у сел. Зоналка.
На заході місто обмежено малими річками Єлшанка та її притокою Разбойщіна. З півночі — річками 1-а і 2-а Гуселка. На півдні протікає річка Назаровка з притоками Черніха і Березина.
Центральна і південна частина міста знаходиться на відмітках 50-80 м над рівнем моря, північні райони 100—140 м, західні райони 120—200 м.
Рослинна зона: різнотравний лісостеп; схили пагорбів в західній частині міста покриті лісом.
Ґрунти: чорноземи звичайні і південні.
На території міста два нафтогазових родовища: Єлшанське і Соколовогорське.
Объяснение:
С отменой крепостного права па обширные земли Заволжья устремились десятки и сотни тысяч крестьянских переселенцев. К началу XX в. Поволжье становится крупнейшим районом производства товарного зерна и мукомольной промышленности. Происходит бурный рост волжских городов, ставших крупными перевалочными и торговыми пунктами, а сама Волга выполняет функцию «главной улицы России», по которой идут потоки разнообразных грузов: зерна, леса, нефти и т. д.
В советский период индустриализации страны Поволжье перепрофилируется из аграрного в промышленный регион. Особенно этот процесс усилился в военные годы, после эвакуации туда промышленных, в первую очередь оборонных, заводов. Крупнейшие волжские города — Куйбышев (Самара), Казань, Сталинград (Волгоград), Саратов и Ульяновск становятся важнейшими центрами оборонной промышленности страны.
С 1950-х гг. целых два десятилетия в районе быстрыми темпами развивались нефтедобыча и сопутствующие ей отрасли: нефтепереработка и нефтехимия. Был полностью зарегулирован сток Волги — построили крупнейшие, но тем временам ГЭС: Волгоградскую, Саратовскую, Куйбышевскую (Самарскую), на Каме — Нижнекамскую. В дальнейшем приоритетное развитие разнообразных отраслей машиностроения будет продолжаться.
Объяснение:
Вот так