ответ:Так как численность населения на любой территории постоянно меняется под влиянием рождений и смертей, приездов и отъездов людей, то подсчёт их численности всегда ведётся на точный, заранее определённый момент времени.
В международной текущей статистике и статистике ООН обычно население определяется на середину учитываемого периода, например, на середину года и определяется как среднее от суммы населения на начало и конец текущего года.
В российской статистике население учитывается, как правило, на конец отчётного года. Так, численность населения России в 2000 г. определяется на 1 января 2001 года.
При проведении переписей устанавливается точное время - «критический момент» переписи. Этот момент выбирается по принципу наименьшей годовой и суточной подвижности населения, и хотя переписчики обходят свои переписные участки в течение недели и дольше, они должны зафиксировать факт нахождения человека в том или ином месте именно на этот критический момент. Таким моментом при проведении последней в СССР переписи 1989 года была определена полночь с 28 на 29 января этого года. Для Всероссийской переписи населения 2002 года таким моментом была выбрана полночь с 8-го на 9-е октября.
Различие в численности населения даже на один и тот же год при использовании разных моментов учёта может быть весьма существенным. Поэтому в профессиональных работах всегда указывается момент времени для данного исчисления населения.
При определении численности населения страны или региона важно учитывать категории населения, к которым относится данная численность. Так, по данным государственного учёта выделяется три категории населения - юридическое, постоянное и наличное:
• Юридическое население - это лица, проживание которых узаконено на данной территории подданством, гражданством, разрешением на жительство и другими юридическими нормами, вне зависимости от места их фактического проживания в данный момент времени.
• Постоянное население - это лица, фактически и постоянно проживающие на данной территории, независимо от их юридического оформления.
• Наличное население - это лица, фактически - постоянно или временно - проживающие на данной территории, независимо от их юридического оформления.
Для демографических исследований наибольшую ценность имеют данные о наличном населении как максимально полно отражающие реаль-
ную демографическую ситуацию в стране или регионе. Эту же категорию населения учитывают и всеобщие переписи населения. Так, в переписи российского населения 2002 г. учитывались все люди, проживающие постоянно или временно - более года - на территории страны на определенный критический момент.
Таким образом, в демографии численность населения определяется как число лиц, фактически проживающих в границах данной территории на момент учёта, вне зависимости от времени проживания и его юридического оформления.
Следовательно, главным источником сведений о населении являются для демографии всеобщие переписи населения. Вместе с тем в ней активно используются и данные текущего учёта, в которых есть информация, отсутствующая в переписях, например, о динамике смертности и рождаемости.
Основними чинниками міжнародного поділу праці є:
1) географічне положення країн. Наприклад, галузями спеціалізації ряду приморських «вузлових» країн стало обслуговування світової морської торгівлі (Норвегія, Греція, Панама, Кіпр, Сінгапур), тоді як внутрішньоконтинентальні європейські країни спеціалізуються на міжнародних транзитних перевезеннях сухопутним транспортом. Тривала гегемонія Великобританії як найбільшої «майстерні світу» у XVIII–XIX ст. поряд з іншими чинниками пояснювалася і вигідним положенням — острівним на «околиці» Європи і на перетині міжнародних торгових шляхів зі Старого Світу в Новий;
2) природно-ресурсна база країн, яка визначає їхню спеціалізацію на галузях добувної промисловості, сільського і лісового господарства, морського рибальства, рекреації і туризму. Так, країни Перської затоки є великими експортерами нафти, Бразилія, Австралія і Канада — залізної руди, США, Канада, Австралія, Аргентина — зерна, Індія і Шрі-Ланка — чаю, Канада, Швеція, Росія — продукції лісової і деревообробної промисловості, Ісландія, Норвегія, Перу — рибних продуктів, країни Середземномор’я і Вест-Індії спеціалізуються на міжнародному туризмі;
3) соціально-економічні умови (історичні особливості розвитку, національні й релігійні традиції, наявність кваліфікованих трудових ресурсів, нагромадження капіталів, успіхи науково-технічного прогресу, запровадження нових технологій тощо). Саме завдяки цій групі чинників західноєвропейські країни, США і Японія стали лідерами в міжнародному поділі праці, спеціалізуючись здебільшого на високотехнологічних, нематеріаломістких «облагорожених» видах продукції (при цьому природні ресурси в багатьох з них обмежені, а то й зовсім незначні). Останніми роками ці ж чинники сприяли активному залученню в міжнародний поділ праці малих «далекосхідних тигрів»— Південної Кореї, Тайваню, Сінгапуру і Гонконгу.
В умовах НТР поряд із поглибленням господарських відмінностей окремих груп виробників зростає їх взаємозалежність не тільки в обміні результатами праці, але й в організації спільного виробництва і збуту. Таким чином, міжнародний поділ праці і роз’єднує виробників, і створює господарські стимули для їх «об’єднання», консолідації зусиль на різних стадіях виробництва і реалізації товарів і послуг. Міжнародний поділ праці вступає у вищу стадію — міжнародну економічну інтеграцію, що являє собою об’єктивний процес розвитку особливо глибоких і стійких взаємозв’язків окремих груп країн при до узгодженої міждержавної політики.
Объяснение:
