1. Восточно-Европейская (известна также как Русская) равнина располагается на материке Евразия. Находится в восточной части Европы. На северо-западе равнину ограничивают Скандинавские горы, с юго-запада – Карпаты, с южной стороны – Кавказ, на востоке – Мугоджары и Урал.
2. Рельеф - возвышенности с высотами 200—300 м и низменности. Равнинный рельеф объясняется расположением на Восточно-Европейской платформе. На северо-западе и на юго-западе кристаллический фундамент не перекрыт осадочным чехлом, имеются его выступы (щиты). На юге к равнине примыкает участок молодого альпийского пояса (Кавказ).
Полезные ископаемые: каменный уголь, магнитная руда, нефелиновые и апатичные руды, нефть, бурый уголь, в меньшем количестве алюминиевые руды и бурый железняк. Практически по всей равнине распространен известняк, песок, глина и гравий.
3. Располагается в умеренно-континентальной области умеренного климатического пояса. С запада атлантические воздушные массы приносят основную массу осадков, которые выпадают в теплое время года, для зимы характерны оттепели. С севера наблюдаются «вторжения» арктических воздушных масс, которые летом сопровождаются похолоданиями и засухами, а зимой - ясными днями с крепкими морозами. Среднегодовое количество осадков уменьшается от 600— 800 мм на западе до 300—200 мм на юге и юго-востоке. Крайний юго-восток отличается наибольшей засушливостью климата.
4. Большинство рек Восточно-Европейской равнины имеют два основных направления - северное и южное, и относятся к одному климатическому типу — преимущественно снегового питания с весенним половодьем. К крупным рекам относятся Волга, Кама, Северная Двина, Дон, Ока.
Озера расположены неравномерно, больше их на северо-западе, меньше в юго-восточной части равнины.
Различают четыре озерные области: область ледниково-тектонических озер, область моренных озер, область пойменных и карстовых озер, область лиманных озер.
5. Располагается в таких природных зонах (с севера на юг): тундра, лесотундра, смешанные и широколиственные леса, лесостепи, степи и полупустыни.
Восточно-Европейская равнина является одним из больших природно-территориальных комплексов (ПТК), особенностями которого являются: большая площадь, богатые ресурсы и историческая значимость (на равнине происходило множество важных в истории событий).
6. Природные ресурсы русской равнины: топливно-энергетические, минеральные, почвенные, водные, растительные, промышленно-охотничьи, агро-климатические.
Проблемы использования природных ресурсов: высокая заболоченность равнины на севере, засушливый климат на юго-востоке, высокая степень водной эрозии в средней, холмистой части равнины. Также проблемой использования природных ресурсов является исторически сложившаяся высокая плотность населения и застроенность территории, особенно в средней полосе. В следствии добычи природных ископаемых происходит нарушение земель, ухудшение и уничтожение их плодородного слоя.
Объяснение:
Ісландія розташована у Північній частині Атлантичного океану, загалом південніше від Полярного кола, яке проходить через невеликий острів Ґрімсей неподалік від північного узбережжя Ісландії. Країна лежить між 63° і 67° пн. ш. та 25° і 13° зх. д.
Хоча Ісландія є ближчою до Ґренландії, аніж до континентальної Європи, її відносять саме до Європи з культурних причин. Геологічно острів є частиною обох континентальних плит. Найближчими частинами суші є Ґренландія (287 км) та Фарерські острови (420 км). Найменша відстань до континентальної Європи становить 970 км (до Норвегії).
Ісландія є 18-им за площею островом у світі й другим у Європі (після Великої Британії). Площа острова становить 101 826 км², а площа всієї країни — 103 000 км², з яких 62,7 % займає тундра. До складу Ісландії входять 30 малих островів, включно з малозаселеними островом Ґрімсей та архіпелагом Вестманнових островів. Озера та льодовики займають 14,3 % території; лише 23 % вкриті рослинністю. Найбільшими озерами є Торісватн (водосховище, 83–88 км²) та Тінґватляватн (82 км²); іншими важливими озерами є Леґурінн та Міватн. Єкюльсарлон є найглибшим озером на острові (248 м глибини).
Геологічно Ісландія є частиною Серединно-Атлантичного хребта. Крім того, ця частина хребта лежить на вершині плюму. Ісландія позначає межу між Євразійською та Північноамериканською плитами, оскільки вона утворилася внаслідок рифтогенезу вздовж Серединно-Атлантичного хребта, де обидві плити зіткнулися.
Узбережжя Ісландії, що загалом має довжину 4970 км, позначено багатьма фіордами, в яких розташовано більшість поселень. Внутрішня частина Ісландії, Ісландське плато, є холодним і непридатним для життя поєднанням піску та гір. Найбільшим містом є столиця Рейк'явік разом із найближчими містечками Копавоґур, Гапнарфіордюр, Ґардабаїр та Рейк'янесбаїр (де розташовано міжнародний аеропорт), а також Акюрейрі у північній Ісландії. На острові Ґрімсей лежать найбільш північні поселення країни. В Ісландії є чотири національні парки: Ватнайокутль, Снайфетльсйокутль, Тінґветлір та ЄкулсаурґлювуКлімат на узбережжі Ісландії є субполярним морським. Тепла Північноатлантична течія піднімає річні температури у порівнянні з більшістю інших місць цієї широти. До місць із подібним кліматом належать Алеутські острови, Аляска та Вогняна земля, хоча ці регіони розташовані ближче до екватора. Попри близькість до Арктики, узбережжя Ісландії залишається вільним від криги взимку. Наступи льоду є рідкісними, останній такий випадок трапився 1969 року на північному узбережжі.
Існує різниця між кліматичними особливостями різних частин острова. Загалом, південне узбережжя є теплішим, вологішим та більш вітряним, ніж північне. Центральне плато є найхолоднішою частиною країни. Низинні внутрішні райони на півночі є найсухішими. Снігопади більше притаманні північній частині, ніж південній.
Найвища температура повітря — +30,5 °C (22 червня 1939 року) в Тейґаргорні на південно-східному узбережжі. Найнижчою була температура −38 °C (22 січня 1918) у Ґрімсстадірі та Модрудалурі в північно-східній внутрішній частині. Температурними рекордами Рейк'явіка є +26,2 °C (30 липня 2008) та −24,5 °C (21 січня 1918).
[сховати]Клімат Рейк'явіка (1961–1990)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 1,9 2,8 3,2 5,7 9,4 11,7 13,3 13,0 10,1 6,8 3,4 2,2 7,0
Середній мінімум, °C −3 −2,1 −2 0,4 3,6 6,7 8,3 7,9 5,0 2,2 −1,3 −2,8 1,9
Джерело: Icelandic Meteorological Office
[сховати]Клімат Акурейрі (1961–1990)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 0,9 1,7 2,1 5,4 9,5 13,2 14,5 13,9 9,9 5,9 2,6 1,3 6,7
Середній мінімум, °C −5,5 −4,7 −4,2 −1,5 2,3 6,0 7,5 7,1 3,5 0,4 −3,5 −5,1 0,2р.
Объяснение:
