Між основними кліматичними поясами знаходяться перехідні. Їх клімат визначається двома повітряними масами, які за сезонами сюди надходять з сусідніх основних поясів. В липні на Землі всі повітряні маси зсуваються на північ вслід за Сонцем. В грудні – на південь.
Субекваторіальний кліматичний пояс знаходиться між екваторіальним та тропічним. Влітку сюди приходять екваторіальні повітряні маси, тому в цей час тут тепло й волого. Зимою панують тропічні маси й приносять також теплу, але суху погоду. Отже пори року в субекваторіальному поясі розрізняються не за температурою, а за кількістю опадів. Тому літо тут називають сезоном дощів, а зиму – сезоном засухи.
Субтропічні пояси розміщені між тропічними та помірними, тому влітку відчувають вплив тропічних повітряних мас, а зимою помірних. Отже, клімат тут літом має подібні риси з кліматом тропічного поясу, тобто теплий та сухий; а взимку –з кліматом помірного поясу: прохолодний та вологий.
Субполярні (субарктичний та субантарктичний) пояси знаходиться між полярними (арктичним чи антарктичним) та помірним поясами. Влітку сюди приходять вологі й порівняно теплі помірні повітряні маси, приносячи відповідну погоду. Зимою – холодні й сухі полярні (арктичні або антарктичні) маси та обумовлюють дуже низькі температури повітря та малу кількість опадів.
1.Кліматичний пояс – територія з відносно однаковим кліматом. На Землі виділяють 13 кліматичних поясів: з них 7 – основних і 6 – перехідних. В основу виділення кліматичних поясів покладено пануючі протягом року повітряні маси. Кліматичні пояси дзеркально повторюються від екватора до полюсів.
2.До основних кліматичних поясів належать екваторіальний, 2 тропічних, 2 помірних, 2 полярних (арктичний та антарктичний). В них протягом року панують однакові повітряні маси, які визначають їх погоду.
3.Перехідними кліматичними поясами є 2 субекваторіальних, 2 субтропічних та 2 субполярних (субарктичний та субантарктичний). В них повітряні маси змінюються за сезонами й приходять з сусідніх основних кліматичних поясів.
Объяснение:
Преимущества:
1. Отмечается выраженная зональность (горизонтальная и вертикальная) почвенных покровов;
2. Более половины всех земель, пригодных к обработке, приходится на пустынную и полупустынную зоны;
3. 85 % земель сельскохозяйственного назначения отведено под пастбища (это около 189 миллионов гектар);
4. Казахстан входит в десятку крупнейших экспортеров пшеницы и муки; наибольшая доля выращиваемых культур приходится на зерновые, плодово-ягодные, масличные, а также хлопок;
5. В Казахстане традиционно развита отрасль животноводства, а также производство кожи и шерсти.
Недостаток:
1. Недостаточное поступление налоговых платежей в бюджет, что связано со сложностями перехода от старой совхозной формы к современной фермерской;
2.Недостаточное количество финансовых вливаний в отрасль; плачевное состояние молочной отрасли (наиболее яркой иллюстрацией проблемы является вынужденная закупка продукции в соседнем Кыргызстане);
3.Необходимость увеличивать поголовье скота для увеличения экспорта мясной продукции в соседние страны;
4.Нехватка площадей для хранения урожая (площади элеваторов должны быть расширены как минимум вдвое, чтобы обеспечить сохранность урожая);
5.Миграция населения в города в связи с недостаточной развитостью сел и деревень (население, которое трудится в аграрном секторе, в основном не имеет соответствующего образования и квалификации);
6.Рост импорта сельскохозяйственной продукции;
7.Устаревшая материально-техническая база; недостаточный уровень развития местной науки в области сельского хозяйства.
