Располагаясь практически полностью в умеренном поясе, в сравнении с другими участками суши расположенными на тех же широтах — юг Норвегии оказывается значительно теплее и увлажнённее благодаря большому притоку тепла от Норвежского течения. Теплое течение, однако, не проникает в пролив Скагеррак, что резко сказывается на климате юго-восточной Норвегии, в это же время континентальные воздушные массы с Балтики легко проникают сюда. Также, часто во в неприбрежную зону проникают массы с более высоких широт, где зимой господствует Арктический максимум. Поскольку поверхность Норвегии круто обрывается к морю, а долины вытянуты меридионально, теплые воздушные массы не могут проникать очень глубоко в них, что создает ситуацию, когда зимой градиент снижения температур при движении вглубь фьорда больше, чем при движении на север. Высота Скандинавских гор не позволяет проходить воздушным массам на восток страны, и создают барьерный эффект, который при условии значительного влагонасыщения является причиной выпадения огромного количества осадков, как летом, так и зимой.
Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик просувався на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.
Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин і озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися з центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. З суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.
У Карпатах давній льодовик виробив подекуди величезні заглиблення, в яких із часом утворилися надзвичайно мальовничі гірські озера. На гірському узбережжі Скандинавського півострова харак¬терною спадщиною давнього льодовика є глибокі й вузькі затоки (фіорди), що прорізають узбережжя (мал. 170). їхні стрімкі, складені дуже міцними породами скелясті береги підіймаються подекуди на 1,5 км уверх.
