В Євразії представлені всі природні зони Північної півкулі. У західній частині материка переважаючий вплив Атлантичного океану зумовив зміну природних зон у напрямку з північного заходу на південний схід. У східній частині Євразії природні зони мають меридіональне простягання, що обумовлене мусонною циркуляцією повітряних мас на притихоокеанській території. Природні зони внутрішньої частини материка змінюються у широтному напрямі завдяки зміні температури та режиму зволоження в напрямку з півночі на південь.
Всім відомі фьорди - довгі, вузькі і глибокі заливи, прорізані міцними вивідними льодовиками в гірських побережжях областей покривного зледеніння. Вони широко поширені в Скандинавії, Гренландії на Лабрадорі, Баффіновій Землі, острові Елсмір, Алясці, Шпіцбергені, Землі Франца-Йосифа, Антарктиці.
Фьорди служать продовженням льодовикових трогових долин суші, а на морському дні вони переходять в жолоби-троги континентальних шельфів. Жолоби-троги, по своїй будові схожі на трогові долини, мають коритообразні поперечні і ступінчасті продовжені профілі, вони носять характер підводних висячих долин. Як і фьорди ці жолоби являються екзараційними формами, зв'язаними з морськими льодовиковими покровами.
Самі великі жолоби-троги гляціальних шельфів розташовані в Баренцевому
