Расстояние от Земли до Солнца приблизительно 150000000 км. Поэтому до Земли доходит лишь небольшая часть тепла и света. Но именно такая часть света и тепла, позволяют Земле не перегреваться и не замерзать. К тому же наша планета делает за 24 часа вокруг своей оси полный оборот, и поэтому она достаточно равномерно нагревается. Если бы Земля вращалась намного медленнее, то на освещенной солнцем стороне стояла бы ужасная жара, а в тени невероятный холод.
Еще одним важным фактором для жизни на земле, является существование атмосферы. Хотя воздушная оболочка есть и у некоторых других планет. Например, у Марса и у Венеры. Однако у Марса оболочка очень сильно разрежена и очень мало азота и кислорода. На Венере наоборот, атмосфера очень плотная и состоит она практически только из углекислого газа. Через такую атмосферу проходят солнечные лучи, но задерживаются излучения, идущие от нагретой поверхности. Ученые называют это явление парниковым эффектом. Поэтому на Венере стоит сильная жара, около 500° С. К тому же на поверхности Венеры атмосферное давление в 100 раз больше земного, человека оно просто раздавит.
Хотя атмосфера у Земли намного тоньше, чем у Венеры, она предохраняет Землю от метеоритов. Падающие из Космоса метеориты, от трения замедляются в ней или полностью сгорают. В атмосфере Земли есть озон, это разновидность кислорода. Озоновый слой почти полностью поглощает ультрафиолетовое излучение, губительное для живых организмов.
Еще одним отличием нашей планеты от других, является наличие почвы. Почва – это плодородный слой земли, который содержит вещества необходимые для жизни растений. Ну и наконец, жизнь на Земле была бы невозможна без воды. А ее на нашей планете огромный запас.
Будова та рельєф дна. Рельєф дна Тихого океану складний. На відміну від інших, материковий шельф в океані становить лише 10% від його загальної площі. Найбільшим він є в західній частині, де являє собою продовження прибережних материкових гірських хребтів або рівнин. У східній частині океану шельфу практично немає або він дуже вузький. Материковий схил крутий, розчленований каньйонами. Перехідна зона оточує океан майже суцільним кільцем і становить 13,5% його загальної площі. Ланцюг глибоководних западин, який супроводжує низку островів і відокремлює перехідну зону від ложа, безперервний, як і пасмо гірських споруд острівних дуг. Ложе океану становить понад 65% площі дна. Воно перетинається численними підводними гірськими хребтами. їхні окремі вершини здіймаються над водою, утворюючи ланцюг островів. Найбільшим є широкий Південно-Тихоокеанський серединно-океанічний хребет, який переходить у Східно-Тихоокеанський. Підводними хребтами та підвищеннями ложе океану поділене на кілька улоговин. Найбільша серед них — Північно-Східна. На дні улоговин широко розвинені вулканічні горби і гори, у тому числі плосковершинні гори (гайоти) та розлами, що мають максимальні глибини. На думку вчених, дно Тихого океану вивчене ще недостатньо.
