1. Тихий океан — самый большой по площади и глубине океан на Земле. Площадь - 178,62 млн. кв. км.
2 . Морские границы Тихого океана проходят: с Северным Ледовитым океаном — по Берингову проливу, от мыса Пээк (полуостров Чукотка) до мыса Принца Уэльского (полуостров Сьюард на Аляске) ; с Индийским океаном — по северной окраине Малаккского пролива, западному берегу острова Суматра, южным берегам островов Ява, Тимор и Новая Гвинея, через проливы Торреса и Басса, вдоль восточного побережья Тасмании и далее, придерживаясь гряды подводных поднятий, к Антарктиде (мыс Уильяме на Берегу Отса) ; с Атлантическим океаном — от Антарктического полуострова (Антарктида) по порогам между Южными Шетлендскими островами к Огненной Земле.
Расположен между материками Евразией и Австралией на западе, Северной и Южной Америкой на востоке, Антарктидой на юге.
3. Моря
Почти все его сопутствующие моря находятся с северных и западных сторон, такие как Берингово, Охотское, Японское, Восточно-Китайское, Жёлтое, Южно-Китайское, Австрало-Азиатское, Коралловое, Тасманово; у Антарктиды находятся моря Амундсена, Беллинсгаузена и Росса.
Моря: Уэдделла, Скоша, Беллинсгаузена, Росса, Амундсена, Дейвиса, Лазарева, Рисер-Ларсена, Космонавтов, Содружества, Моусона, Дюрвиля, Сомова сейчас включают в Южный океан.
] Острова
Несколько тысяч островов, разбросанных по Тихому океану, были образованы вулканическими извержениями. Некоторые из этих островов обрастали кораллами, и в конечном итоге острова снова погружались в море, оставляя после себя коралловые кольца — атоллы.
По количеству (около 10 тыс. ) и общей площади островов (около 3,6 млн км²) Тихий океан занимает среди океанов первое место. В северной части — Алеутские; в западной — Курильские, Сахалин, Японские, Филиппинские, Большие и Малые Зондские, Новая Гвинея, Новая Зеландия, Тасмания; в центральной и южной — многочисленные мелкие острова. Острова центральной и западной части океана составляют географический регион Океания.
4.Рельеф дна разнообразен. На востоке — Восточно-Тихоокеанское поднятие, в центральной части много котловин (Северо-Восточная, Северо-Западная, Центральная, Восточная, Южная и др.) , глубоководные желоба: на севере — Алеутский, Курило-Камчатский, Идзу-Бонинский; на западе — Марианский (с максимальной глубиной Мирового океана — 11 022 м) , Филиппинский и др. ; на юге — Центральноамериканский, Перуанский и другие.
5.Основные поверхностные течения: в северной части Тихого океана — тёплые Куросио, Северо-Тихоокеанское и Аляскинское и холодные Калифорнийское и Курильское; в южной части — тёплые Южно-Пассатное, Восточно-Австралийское и холодные Западных Ветров и Перуанское
7. Северная часть Тихого океана изобилует промысловой рыбой (сельдью, тунцом и треской) . На акваторию Тихого океана приходится около 60 % мирового улова рыбы (в основном это Япония, Китай, Россия, Перу, США и Таиланд) . Ведётся добыча крабов, креветок, устриц анчоусов.
Дно Тихого океана скрывает богатые месторождения различных минералов. Здесь добывают титан, цирконий, а пески побережий Австралии, Японии и России богаты драгоценными камнями. На шельфах Китая, Индонезии, Японии, Малайзии, Соединённых Штатов Америки, Австралии и Новой Зеландии добывают нефть и газ. В донных отложениях шельфов Индонезии, Малайзии и Таиланда имеются руды олова; кроме того, дно Тихого океана богато полиметаллическими конкрециями. Экспериментальной эксплуатацией полиметаллических конкреций занимается Международная морская организация ООН. В Юго-Восточном бассейне Тихого океана определён участок будущей добычи полиметаллических руд (зона Кларион-Клиппертона между Гавайскими островами и Северной Америкой площадью 2 млн км²). В опытных целях уже добыто около 2 тонн конкреций
Объяснение:
Водний режим Дніпра визначається добре вираженим весняною повінню, низькою літня межень з періодичними літніми паводками, регулярним осіннім підвищенням рівня води і зимова межень.
Верхня частина басейну Дніпра розташована в районі надмірного і достатнього зволоження (лісова зона), середня - в районі нестійкого (зона лісостепу на півночі степи), а нижня - в районі недостатнього зволоження (зона степу).
Сток Дніпра помітно змінюється по роках. Відхилення від цих даних бувають досить значні, наприклад, весняний стік води в Києві коливається в різні роки від 46 до 78% Максимально величини річного стоку річки в окремі роки перевищували мінімальні більш ніж в чотири рази. Маловодні роки помітно переважали над багатоводні, більшою же частиною відзначали роки, близькі по водності до середніх. Час настання повені, висота підйому води в різних частинах басейну неоднакові Звичайно повінь починається через кілька днів після встановлення
позитивних середньодобових температур. Проходить воно в основному однієї паводковий хвилею, в роки з недружні сніготаненням - у вигляді двох хвиль, рідше більше. Найбільш високий підйом води навесн гається після стійких холодних і багатосніжних зим при пізньому і дружному сніготаненні. У верхній частині басейну Дніпра підйом і спад рівня води в річці під час повені добре виражені, в середній і нижній течії хід рівня навесні зазвичай плавний і більш тривалий за часомВ
У зимовий і літній періоди коливання стоку по роках помітно менш виражені в порівнянні з коливаннями річного і особливо весняного стоку. Характер коливань максимальних витрат весняного водопілля та мінімальних меженних витрат не відрізняється строгою періодичністю.
Протяжність Дніпра з півночі на південь значна, річка протікає через кілька природних зон. Тому терміни розкриття і замерзання річки зміщуються: розтин річки і весняні розливи починаються на півдні з початку березня, а у верхній течії - в кінці березня або початку квітня. Льодовий режим Дніпра нестійкий, часто буває, що вже замерзла річка знову розкривається на деякий час.
