Водные ресурсы Казахстана сильно зависят от речного и озёрного стока[1]. Из-за своего географического положения Республика Казахстан обладает дефицитом водных ресурсов[2].
Водохозяйственные бассейны Республики Казахстан
Удельная водообеспеченность Республики Казахстан — 37 тыс. м³/км² или 6 тыс. м³ на одного человека в год. Большая территория Казахстана относится к бессточным бассейнам внутренних озёр, не имеющих выхода к океану. Атмосферные осадки незначительны, за исключением горных регионов.
Общие водные ресурсы рек составляют 101 км³[3], из которых 57 км³ формируются на территории Казахстана. Остальной объём поступает из сопредельных государств: России — 8 км³, Китая — 19 км³, Узбекистана — 15 км³, Киргизии — 3 км³.
Запасы пресной воды в км³
Озёра 190
Водохранилища 95
Сток рек 101
Подземные воды 95
Ледники 58
Всего 539
Территорию Казахстана можно условно разделить на восемь водохозяйственных бассейнов
Объяснение:
все написал отсюда можешь выбрать важное для тебя и выписать
Сейсмічність Землі — схильність Землі або окремих її територій до землетрусів.
Характеризується територіальним розподілом осередків землетрусів різної енергії, що оцінюється магнітудою або за шкалою енергетичних класів, інтенсивністю їх прояву по поверхні в балах, частотою сейсмічних подій та іншими характеристиками землетрусів.
Сильні землетруси відбуваються переважно в межах протяжних сейсмічних поясів, також в районах серединно-океанічних хребтів і континентальних рифтових зон. Існує також важлива категорія так званих внутрішньоплитових землетрусів, що відбуваються в платформних районах континентів (наприклад, район Газлі, Узбекистан). Найбільшою активністю характеризується Тихоокеанський пояс, на який припадає понад 75 % всієї сейсмічної енергії Землі, і Альпійско-Гімалайський пояс — близько 20 %. Більша частина сейсмічної енергії виділяється при землетрусах, осередки яких розташовані на глибинах, що не перевищують декількох десятків кілометрів. Проміжні за глибиною землетруси і глибиннофокусні (до 600—700 км) зосереджені в дуже вузьких (за низкою оцінок, не ширше декількох десятків кілометрів) похилих зонах, які мають складну структуру і відрізняються за фізичними характеристиками від вміщуючого Дослідження географічного розподілу землетрусів і особливостей їх механізму в різних поясах зіграли важливу роль в розробці теорії тектоніки плит, згідно з якою основною причиною сейсмічності Землі є накопичення напружень на кордонах рухомих літосферних плит. Проміжні й глибокі землетруси пов'язуються з вивільненням напружень у плитах океанічної літосфери, що занурюються в мантію.
Объяснение:
чем выше горы тем больше поясов..