нерівномірність економічного розвитку країн світу як проблема сучасності
характерною особливістю світової економічної системи ххі ст. є стрімкий розвиток інтеграційних процесів між країнами, уніфікація економічних стандартів та створення нових ринків, що приводить в епоху економічної ізації, яка поєднує в собі різні мотиви. на жаль, формування попиту, пропозиції, ціни й конкуренції позитивно, але неоднозначно впливають на світові ринки, оскільки, явну вигоду отримують країни – лідери. тому важливо детермінувати чи дійсно процес ізації впливає діаметрально протилежно на розвинені країни світу та на країни, що розвиваються?
незважаючи на переконливі твердження прихильників ізації, які впродовж 1980-1990-х рр. запевняли, що відкриття національних ринків до зменшення прірви між багатим та бідним населенням, реально цей феномен мав позитивний вплив лише в кількох країнах.
за даними population reference bureau, яке провело моніторинг різноманітних статистичних даних, у 2011 році 48% населення землі живе менш ніж на 2 долари сша в день. факт асиметрії економічного розвитку є очевидним.
найгостріше негативні наслідки даного явища відчувають країни, що розвиваються, оскільки перспектива досягнути високого соціального благополуччя рівня заходу зменшується, незважаючи на те, що концентрація сировинно-ресурсного потенціалу в країнах, що розвиваються є доволі високою для стрімкого економічного розвитку. все ж, дохід від даних запасів, як правило, акумульовано в руках тнк. відповідно, робоча сила країн, що розвиваються залишається низькооплачуваною та некваліфікованою. збереження та інвестиції в цих країнах знаходяться на низькому рівні, наслідком чого є нерівномірне зростання доходів населення, що веде до нерівномірного економічного розвитку.
отже, економіка оперує різноманітними парадигмами росту та добробуту, які зазвичай у загальному аспекті з точки зору держави як цілісної одиниці, але структурні зміни в системі світового господарства та інтегрованість національних економік спонукають науковців розглядати проблеми нерівномірності економічного розвитку в міжнародному масштабі у зв’язку з стрімким поглибленням процесу ізації.
В геополитическом и экономическом отношении Африку подразделяют на две части: Северную Африку и Тропическую Африку.
Северная Африка включает территорию (площадью около 10 млн кв. км с населением 160 млн человек), примыкающую к Средиземноморью, заселенную в основном арабами, исповедующими ислам. Страны, расположенные на этой территории (Алжир, Египет, Зап. Сахара, Ливия, Мавритания, Марокко, Тунис), Тропическая или Нижняя Африка включает территорию, расположенную к югу от Сахары, в пределах которой в свою очередь выделяют Западную, Центральную, Восточную и Южную Африку. Подавляющая часть населения стран, расположенных на их территории, относится к экваториальной (негроидной) расе. Этнический состав населения отличается большой пестротой (насчитывается более 200 народов), преобладают многонациональные государства. Основной сферой деятельности населения является сельское хозяйство (исключение — страны Южной Африки, в хозяйстве которых определяющую роль играют промышленность и сфера услуг).