Объяснение:
1. Види туризму.
Туризм (від франц. tour — прогулянка, поїздка, подорож) — один із видів активного відпочинку, що являє собою подорожі, здійснені з метою пізнання тих або інших районів, нових країн із просвітительською, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною або іншою метою.
За географічною ознакою розрізняють внутрішній та міжнародний туризм.
Внутрішній туризм — це подорожі громадян усередині країни без перетину державного кордону.
Міжнародний туризм — поїздки з туристичною метою за межі країни постійного проживання. У міжнародному туризмі виділяють дві його форми — іноземний (в’їзний) і зарубіжний (виїзний).
Залежно від головної мети подорожі туризм поділяють на пізнавальний (екскурсійний), рекреаційний (оздоровчий), діловий, спортивний, екологічний, сільський (зелений), релігійний, пригодницький (екстремальний) тощо.
2. Які чинники впливають на розвиток туризму.
Основою для розвитку туризму є різноманітні рекреаційні ресурси — компоненти природи та культурно-історичні комплекси, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності.
Природне різноманіття створює умови для розвитку різних туристичних напрямків: у горах — альпінізму, скелелазіння, гірськолижного туризму; на узбережжях теплих морів популярні пляжний відпочинок, серфінг (ковзання хвилями на спеціальній дошці), дайвінг (підводне плавання з аквалангом). На Землі чимало місць для організації різноманітних екскурсійних турів та сафарі, рафтингу (сплав по річках), екологічного туризму. Навіть холодні простори Антарктиди та Гренландії або спекотні пустелі Сахари та Аравійського півострова знаходять своїх прихильників.
Кожна країна та народ мають свою неповторну культурну спадщину. Об’єктами туристичної діяльності є пам’ятники та архітектурні комплекси старих міст, музеї, театри, об’єкти релігійного культу, бібліотеки.
Наявні природні та історико-культурні ресурси складають рекреаційно-ресурсний потенціал певної країни або регіону.
Вагоме значення для розвитку туризму мають вигідне географічне положення території, рівень її економічного розвитку, наявність зручних транспортних зв’язків.
Впливають на розвиток туризму й політичні чинники — внутрішньополітична ситуація та відносини між країнами.
3. Туризм як складова національної економіки.
Туризм — це не лише подорожі та відпочинок, а й важлива сфера господарської діяльності. Для забезпечення прийому, обслуговування та перевезення туристів формується та працює туристична інфраструктура — сукупність різних підприємств туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорт, заклади культури, спорту тощо).
Таким чином, туризм безпосередньо стимулює розвиток економіки, зокрема транспорту, торгівлі, зв’язку, будівництва, сільського господарства, харчової промисловості, виробництва товарів широкого вжитку. Це, у свою чергу, сприяє створенню нових робочих місць, забезпечує зайнятість населення та зростання його доходів.
Туризм збільшує приплив фінансових ресурсів до країни. Він не лише дає доходи туристичним компаніям, а й забезпечує податкові надходження, попит на продукти харчування та різні види супутніх послуг.
Часто завдяки туризму у віддалених територій з’являється стимул до розвитку. Зокрема, там відроджуються забуті ремесла й окремі види народної творчості.
Важливу роль у розвитку туристичної діяльності мають рекреаційні ресурси морських узбереж та природно-заповідного фонду. Вони створюють сприятливі умови для розвитку пляжного й оздоровчого туризму
Основні маршрути внутрішнього туризму в Україні спрямовані до об’єктів екологічної мережі — чистих річок та озер, лісових масивів, морського узбережжя, а також до архітектурних комплексів міст і селищ.
Крайние точки Южной Америки:
Северная — мыс Гальинас 12°25′ с.ш., 71°39′ з.д.
Южная — мыс Фроуорд 53°54′ ю.ш., 71°18′ з.д.
Западная — мыс Париньяс 4°40′ ю.ш., 81°20′ з.д.
Восточная — мыс Кабу-Бранку 7°10′ ю.ш., 34°47′ з.д.
Южная Америка располагается в экваториальном, субэкваториальном, тропическом, субтропическом и умеренном климатических поясах.
На востоке материк омывается водами Тихого океана, на севере и западе — Атлантического. Береговая линия изрезана очень слабо. Только на юго-востоке есть несколько не очень крупных заливов: Ла-Плата, Сан-Матиас, Сан-Хорхе и Байя-Гранде. На севере располагается единственное Карибское море.
На севере Южная Америка соединена с Северной через Панамский перешеек. Вместе они образуют единую часть света — Америку. В целом, материк расположен в южном (практически полностью) и западном полушариях.
Рельеф Южной Америки очень контрастен. Весь материк можно условно разделить на равнинную восточную и горную западную части. Южная Америка располагается на одной — Южно-Американской литосферной плите. В его основе лежит единственная плита, а большая засть Южной Америки, за исключением Анд и Патагонии, сформировалась в Архейскую эру. Плита движется на северо-запад, при этом она сталкивается на Севере с Карибской плитой, на западе с плитами Наска и Кокос. Следствием этого является продолжающееся и сейчас формирование молодых гор Анд. На юге имеются районы столкновения с плитой Скотия. При этом образуются острова, расположенные между Антарктидой и Южной Америкой.
Большую часть материка занимают равнины: Амазонская, Ла-Платская и Оринокская низменности, а также Бразильское и Гвианское плоскогорья. Только на западе располагаются горы, в то же время, Анды — самая протяженная горная система на планете с самой высокой точкой Южной Америки, а также Южного и Западного полушарий — горой Аконкагуа (6 962 м) (На фото. Автор: Sergio Schmiegelow).
Самая низкая точка материка располагается на полуострове Вальдес (-42 м). Так как активные процессы горообразования за счет столкновения плит располагаются на западе, там находятся и вулканы Южной Америки, в том числе самый высокий действующий вулкан планеты Льюльяйльяко, а также вулканы Осорно, Сан-Педро, Котопахи, Руис.