Для розвитку металургійного виробництва наша країна має доволі сприятливі умови:
1) великі запаси мінеральної сировини та палива (Надра України містять запаси залізних і марганцевих руд, коксівного вугілля, нерудної металургійної сировини)
2) розташування їхніх родовищ на незначних відстанях одне від одного;
3) розвинену мережу шляхів сполучення між родовищами;
4) наявні поряд із мінерально-сировинною базою великі запаси води р. Дніпро та водосховища;
5) розвиток виробництв – споживачів металомісткої продукції;
6) велику кількість вторинної сировини (брухту);
7) кваліфікованих працівників.
Основними чинниками розміщення підприємства чорної металургії в Україні є:
- сировинний (максимальне наближення до джерел сировини, так як чорна металургія України за сучасної технології і відсталого, спрацьованого обладнання — дуже матеріаломістка галузь, яка споживає близько 30% палива, майже 20% електроенергії та води, які використовуються в господарстві країни)
- паливний (максимальне наближення до джерел сировини палива)
У країні склалося три райони концентрації підприємств чорної металургiї:
• Придніпровський район сформувався на базі використання власних залізних руд Криворізького басейну, Кременчуцького і Білозерського районів, марганцевих руд Hікопольського родовища, нерудної сировини Дніпро- петровської області та привізного палива і вогнетривів з Донбасу.
- Там виникли такі металургійні вузли: Криворізький (низка залізорудних гірничо-збагачувальних комбінатів і найбільший в Україні металургійний комбінат «АрселорМіттал Кривий Pіг»), Дніпровський (центри — Дніпро, Кам'янське, Новомосковськ), Запорізький, Нікопольський (Нікополь, Марганець), Кременчуцький.
• Донецький район виник біля родовищ коксівного вугілля на власній нерудній металургійній сировині та привезених із Придніпров'я збагачених залізних і марганцевих рудах.
- У цьому районі сформувалися металургійні вузли:
Донецько-Макіївський, Алчевський, Єнакієвський, металургійні центри Краматорськ, Харцизьк, Луганськ. Однак тепер, у зв'язку з подіями в Донецькій i Луганській областях, майже всі металургійні вузли і центри, крім Краматорська, опинилися на непідконтрольній українській владі території або в зоні воєнних дій. Це вплинуло на загальні обсяги металургійного виробництва та експорту України.
• Приазовський район використовував бідні залізні руди Керченського баcейну (у 1990-х роках видобуток припинено) і багаті – Криворізького басейну та Білозерського району, марганцеві руди Hiкопольського родовища, кокс, вапняк і вогнетривкі глини з Донбасу. У районі працюють два потужні металургійні комбінати і трубний завод у Маріуполі. Припортове розташування підприємств сприяє їхній активній участі в експортно-імпортних операціях України
Кольорова металургія:
На відміну від чорної в Україні розвинута порівняно слабо. Вона має ряд особливостей:
а) у рудах міститься незначна кількість металу, що вимагає розміщення багатьох підприємств кольорової металургії поблизу джерел сировини;
б) у рудах кольорових металів міститься багато різних металів, а це вимагає комплексного використання сировини;
в) галузь потребує багато енергії і води, а також згубно впливає на довкілля. Таким чином, на її розміщення і розвиток впливають енергетичні та екологічні чинники. Кольорова металургія використовує руди металів, які містять у своєму складі в багато разів менше корисного компоненту, ніж залізна руда. Крім того, на виплавку однієї тонни магнію потрібно до 22 тис. кіловат-годин електроенергії. Тому ця галузь — енергомістке виробництво.
Отже, на розміщення підприємств кольорової металургії впливають два чинники:
- сировинний
- енергетичний.
Пингвины — своеобразные птицы. Летать и быстро бегать эти птицы не могут, зато плавают и ныряют превосходно. Передние конечности пингвинов при к водному образу жизни и видоизменены в эластичные ласты. На суше они ходят неуклюже; в случае необходимости падают брюхом на лед и быстро скользят, орудуя при этом ластами и ногами.
В отличие от других нелетающих птиц у пингвинов имеются киль и грудная мускулатура, составляющая 14 массы птицы.
Самый крупный из пингвинов — императорский пингвин высотой 90—100 см, массой 20—45 кг. Спина его серовато-синяя, а голова черная с округлыми желтовато-оранжевыми пятнами по бокам. В таком наряде птица выглядит элегантно — будто дирижер в черном фраке, одетом на белую рубашку. Выстроилась на льдине группа пингвинов — настоящий хор, а впереди с поднятыми ластами стоит дирижер. Кажется, подаст он знак и польется пингвинья песня о суровых условиях жизни среди льдов.
Пингвины обычно держатся большими стаями и гнездятся большими колониями — тысячами пар. Пингвины — настоящие морские животные. Взрослые птицы кормятся мелкой рыбой, головоногими моллюсками, рачками. Они выводят птенцов в самое суровое время года — антарктической зимой.
Самка императорского пингвина откладывает единственное яйцо величиной с крупный апельсин прямо на лед и насиживает стоя, подсунув под яйцо лапки, прикрыв его сверху складкой кожи живота. Через несколько часов самка передает яйцо самцу, который также держит его на лапах 60—65 суток. Мать в это время уходит за добычей корма в море, а отец голодает и теряет до 40 процентов массы тела. Возвращаясь, самка по голосу находит своего самца. К этому моменту из яйца уже вылупляется птенец.
Птенцов самки тоже носят на лапах. Малыши покрыты густым пухом, бес и развиваются медленно. Родители по очереди кормят птенца, отрыгивая пищу ему в рот. Нередко голодный птенец с жадностью залезает клювом в раскрытую глотку кормильца, чтобы съесть положенную долю белой кашицы — «птичьего молока» .
Как только птенцы императорских пингвинов достаточно подрастут, родители заботятся о них уже коллективно, организуя так называемые детские ясли. Интересно, что на самом деле пингвины не обращают внимания на малышей. Птенцы в таких яслях чувствуют себя скорее одинокими детьми, чем питомцами. В буран птенцы собираются в плотную пушистую толпу, прижимаются друг к другу, чтобы было теплее.