1.Положение по отношению к соседним странам.Япония расположена отдалённо,через Японское море она граничит с Россией,Кореей.Китай расположен на юго-востоке Евразии и граничит с Россией,Монголией,Северной Кореей,Казахстаном,Таджикистаном,Индией,Непалом,Бутаном,Мьянмой,Лаосом,Вьетнамом.
2. Положение по отношению к главным сухопутным и морским транспортным путям.Япония и Китай расположены в центре Азиатско-Тихоокеанского региона.Китай имеет как сухопутные границы,так и выход к морям Тихого океана.
3. Положение по отношению к главным топливно-сырьевым базам, промышленным и сельскохозяйственным районам.Япония бедна своими природными ресурсами.Но она расположена рядом с развитыми экономическими странами .Экспорт природных ресурсов Японии происходит из США ,стран Латинской Америки и Австралии.
Китай очень богат полезными ископаемыми.Он занимает одно из первых мест по запасам каменного угля,руд цветных и чёрных металлов,нефти.
4. Положение по отношению к главным районам сбыта продукции. Япония расположена очень далеко от рынков сбыта.У Китая в связи с открытой экономической политикой внешнеэкономические отношение хорошо развиты.
5. Изменение ЭГП во времени.Раньше Япония была закрыта от внешнего мира,не имела никаких контактов с ним аж до начала 20 века,но потом всё поменялось и сейчас это высокоразвитое государство.Ещё во 2 веке до нашей эры был установлен Великий Шёлковый путь от Китая до европейских государств.Китай издавна торговал различными товарами с разными странами.В последнее время Китай вышел на новый более высокий экономический рубеж.
6. Общий вывод о влиянии ЭГП на развитие и размещение хозяйства страны.ЭГП Японии довольно выгодное:расположение в центральной части Азиатско-Тихоокеанского региона,выход в океан,наличие морских портов привело к хорошо отлаженным международным отношениям.ЭГП Китая очень выгодное.Китай имеет выход к морям Тихого океана,граничит с Россией,Индией,Вьетнамом,Кореей,имеет свою топливно-сырьевую базу,хорошо развитую промышленность и сельское хозяйство,хорошо развиты внешнеэкономические связи.
Відповідь:
ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ ГІМАЛАЇВ. У Гімалаях – найвищих горах світу – через їх географічне розташування в субекваторіальному й тропічному поясах та грандіозну висоту ігається планетарний максимум висотної поясності. Це означає, що піднімаючись південними схилами від підніжжя до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих субекваторіальних лісів до високогірної тундри.
Так, біля підніжжя, там де рівнина переходить у передгір’я, тягнеться пояс субекваторіальних вічнозелених болотистих джунглів – тераїв. У цьому поясі ростуть пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. Трави сягають заввишки 5 м. У густих заростях водяться такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. У лісі багато мавп. Із хижаків водяться тигр і леопард. Колись у тераях були поширені озера і болота, що кишіли малярійними комарами. Нині вони здебільшого осушені.
Вище джунглів до висоти 1 200 м розташовується пояс вічнозелених тропічних лісів, де ростуть салове дерево, деревовидні папороті, бамбук і численні ліани. Його змінює пояс субтропічних лісів з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев. На висотах вище 2 000 м панують широколисті ліси помірного поясу з дуба, клена, каштана, які переходять у хвойні ліси із сріблястої ялиці, гімалайської ялини, модрини. Підлісок утворюють густі зарості рододендронів. Верхня межа лісу проходить на висоті 3 500 м.
Вище ліси розріджуються і змінюються субальпійським поясом з високотравними луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. Над ними розташовуються альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті трав’яні килими. На відмітках 5 500 – 6 000 м проходить снігова лінія, за якою – пояс вічних снігів і льодовиків.. Отже, жодні гори світу не мають таких колосальних контрастів ландшафтів, як Гімалаї.
Найбільш освоєними людиною є передгір’я і середня смуга південних схилів Гімалаїв, які найсприятливіші для життя. Там розташовані поселення, прокладені дороги. В долинах вирощують рис, а на схилах цитрусові і чайний кущ. У високогір’ях розводять овець і яків (мал.). Вище за 4 500 м постійного населення вже немає.
ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ АЛЬП. Альпи розташовані в межах помірного поясу. На їх південних схилах випадає багато опадів – до 3 000 мм за рік. Нижній пояс до висоти 1 000 м утворюють широколисті ліси з дуба, каштана, граба, ясена, бука. Вище ростуть мішані ліси з бука і ялиці, які з висотою змінюються на хвойні ліси, де крім ялиці ростуть ялина, модрина, сосна.
Вище росту дерев у горах заважають сильні вітри, різкі коливання температури повітря та короткий теплий сезон. Тому на висотах понад 2 000 м розташовані субальпійські луки. В їх рослинному покриві переважають високі багаторічні трави. Серед них трапляються зарості ялівцю та рододендрона, який має великі яскраві квіти червоного, лілового, жовтого чи білого кольорів. Поширені криволісся з гірської сосни, гілки якої притиснуті вітрами до землі. Над субальпійськими розташовуються альпійські луки – пояс низькорослих трав, що мають яскраві квіти. Ще вище в холодному кліматі можуть вижити тільки мохи і лишайники на скелястих виступах. На межі зі сніговою лінією росте едельвейс – трав’яниста рослина, яка має красиві сніжно-білі квіти у вигляді багатопроменевої зірки. За здатність витримувати високогірний холод і люті вітри ця рослина вважається символом мужності і стійкості. На висоті 3 000 м за сніговою лінією лежить пояс снігів і льодовиків.
Гірські хребти Альп стали прихистком для багатьох тварин, витіснених людиною з рівнин і низькогірних районів. Багато з них узимку мешкають у лісову поясі, а влітку піднімаються вище на високогірні луки. Скелясті схили легко долають серна та гірський козел. До гірських умов пристосувався бабак. Багато птахів – ворона, галка, ластівка, синиця, дятел. У гірських струмках багато риби, серед якої найбільше цінується форель.
Нижній пояс Альп найбільш населений, тому його природна рослинність значною мірою змінена. Його навіть називають культурним поясом. Високогірні луки використовуються як пасовища для худоби. Альпи –найбільш відвідувані численними туристами, мисливцями, спортсменами гори Землі. Тому господарство багатьох альпійських країн базується на туризмі і спорті. Це завдає певної шкоди гірській природі. Для її збереження відновлюють ліси, тваринний світ, створюють заповідники. Одним з найбільших є Гран-Парадізо в Італії.
