Річні зміни температури повітря Температура повітря в кожному місці змінюється протягом року разом із зміною сонячної радіації. Ці зміни досить плавні. Температура повітря підвищується від січня або лютого до липня або серпня, а далі знову знижується. Різниця між середніми місячними температурами найтеплішого і найхолоднішого місяців називається річною амплітудою температури повітря (Київ, липень 19,60 С, січень – 5,90 С, амплітуда 25,50 С). Річна амплітуда температури повітря збільшується із збільшенням географічної широти. В районі екватора надходження сонячної радіації протягом року змінюється мало. При збільшенні широти місцевості різниця між літніми і зимовими величинами радіації збільшується, і разом з цим збільшується і річна амплітуда температури повітря. Над океаном, на відстані від берегів, ця широтна зміна річної амплітуди невелика. Так, над центром південної частини Тихого океану річна амплітуда між 20 і 600 пд. ш. збільшується від 3 до 50 С. Над вузькою північною частиною Тихого океану, де відчутнішим є вплив сусідніх материків, амплітуда від 20 до 600пн. ш. збільшується від 3 до 150 С. Річні амплітуди температури повітря над суходолом значно більші, ніж над водною поверхнею. Навіть над невеликими масивами материків південної півкулі вони перевищують 150 С, в Сахарі більше 200 С, а північніше 600 пн. ш. в Канаді більше 450 С, а в Якутії більше 600 С. Амплітуда річної зміни температури повітря залежить не лише від характеру земної поверхні чи відстані даного місця від берегової лінії, але й від повторюваності в даному місці морського та континентального повітря, тобто умов загальної циркуляції атмосфери. За величиною річної амплітуди та часом настання екстремальних температур виділяють чотири типи річного ходу температури повітря в різних географічних зонах.
Тундровые зоны - природные зоны суши, главным образом в Северном полушарии, в арктическом и субарктическом поясах между зонами лесотундры и арктических пустынь в России, Канаде и США (Аляска) .
Степные зоны - природные географические зоны умеренных и субтропических поясов Северного и Южного полушарий, в естественных ландшафтах которых ранее преобладала травянистая степная растительность. Ныне большая часть территории степных зон умеренного пояса распахана. В степных зонах субтропического пояса преобладают орошаемое земледелие и пастбищное скотоводство.
Лесные зоны - природные зоны суши умеренных, субтропических, тропических, субэкваториальных поясов и экваториального пояса, в естественных ландшафтах которых преобладает лесная древесно-кустарниковая растительность. Лесные зоны распространены в Северном полушарии и располагаются в условиях достаточного или избыточного увлажнения.
