Зо́на в́ільної торгі́влі (Free trade area) (ЗВТ) — тип міжнародної інтеграції, при якій в країнах-учасниках скасовуються митні збори і податки, а також кількісні обмеження у взаємній торгівлі згідно з міжнародним договором. Це більш глибокий тип інтеграції, ніж преференційні угоди. За кожною країною-учасницею зберігається право на самостійне і незалежне визначення режиму торгівлі по відношенню до третіх країн. У більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари крім продуктів сільського господарства. Зона вільної торгівлі може координуватися невеликим міждержавним секретаріатом, розташованим в одній із країн-членів, але зазвичай обходяться без нього, а основні параметри свого розвитку країни погоджують на періодичних нарадах керівників відповідних відомств. Між країнами-учасницями зберігаються митні кордони і пости, які контролюють походження товарів, які перетинають їхні державні кордони.
Промисловість Китаю Протягом всього часу свого існування до середини минулого століття Китай був напівфеодальною країною з нерозвиненим виробництвом і слабкою економікою. В індустріальному розвитку Китай відставав від розвинених країн на 100-150 років, по суті будучи аграрно-сировинним придатком світу. Однак, після проголошення КНР в 1949 році, в країні протягом короткого часу була проведена індустріалізація, що дало можливості для швидкого зростання промисловості.
У 1946 році на частку промисловості в Китаї припадало 10% від національного доходу країни. У 1949 році країна посідала 9-е місце у світі з видобутку вугілля, 23-є з виплавки чавуну, 26-є з виплавки сталі і 25-е з виробництва електроенергії.Тим не менш, ще близько тридцяти років потому темпи економічного зростання в Китаї були досить повільними. Лише наприкінці 70-х років відбувся перелом у тенденціях розвитку, і Китай з величезною швидкістю став скорочувати своє відставання від багатьох країн світу. Після проведення економічних реформ прийшов до руху гігантський потенціал розвитку промисловості. У 2010 році приріст промислового виробництва в КНР склав 11% (17 місце в світі). За останні 50 років у Китаї побудовано понад 370 тисяч нових промислових підприємств.
Сьогодні фабрики і заводи Китаю виробляють продукції на 2,1 млрд. юанів щодня. Видобуток вугілля становить 2,3 млн. тонн, нафти - 360 тисяч тонн, виробництво сталі - 140 тисяч тонн, цементу - 455 тисяч тонн.
На сьогоднішній день промисловість КНР представлена 360 галузями. За загальною кількістю фабрик і заводів Китай займає перше місце в світі. Активно розвиваються фармацевтична, автомобільна та металургійна промисловість. Створено такі сучасні галузі, як електроніка, нафтохімія, авіабудування, металургія рідких і розсіяних металів.
Особливістю промисловості Китаю є те що, незважаючи на багаті природні ресурси, розвиток видобувних галузей у цілому відстає від обробних галузей.
Більша частина китайських фабрик і китайських заводів розташована в основних індустріальних центрах країни, зосереджених в східних приморських провінціях і районах Цзянсу, Шанхаї, Ляонине, Шаньдуні, Гуандуні, Чжецзимі.На думку експертів та аналітиків світової економіки, різкий злет промислового виробництва Китаю обумовлений, в першу чергу, розумною і обережною державної політикою щодо становлення та розвитку приватного бізнесу. З початку 80-х років, коли в КНР був проголошений курс на реформи в економіці, рік за роком, китайський уряд поступово створює умови і послідовно регулює зростання промислового виробництва.
Результативність проведеної Китаєм політики очевидна: багато галузей китайської промисловості переживають бурхливе зростання, активно залучаються іноземні інвестиції, заохочується створення великих спільних підприємств та зон з пільговим оподаткуванням, будівництво промислових та переробних заводів. При досить бідних енергетичних ресурсах в КНР, потреба в яких часто не задовольняється повністю, економіка Китаю, тим не менш, не послаблює своїх темпів у промисловому розвитку.Судити про це можна за статистичними даними. Так, за докризовий 2006 рік обсяг імпорту в Китай виріс на 23,8% (в основному за рахунок сировинної складової), а китайського експорту - на 27,2%.
металургія
Основними статтями експорту, як і раніше, є промислові товари і обладнання. Цікаво також, що основний обсяг китайського експорту забезпечується за рахунок підприємств з участю іноземного капіталу (58,9% від загального обсягу), на другому місці йдуть приватні підприємства (17,5%) і менше всього експортують підприємства державного сектору економіки (13,8 %). Це свідчить про те, що розвиток промисловості Китаю залежить не тільки великих промислових підприємств, але також середніх і малих, які в будь-якій країні вважаються основою економіки. У свою чергу, невеликі виробничі китайські компанії сьогодні пропонують максимальну кількість промислових товарів на ринку і послуг з розміщення замовлень на виробництво різної продукції.Приєднання до СОТ додало додатковий імпульс зростанню виробництва і розвитку промисловості в цілому.
