Береги розчленовані слабко, великі затоки — Карпентарія на півночі і Велика Австралійська на півдні; єдиний великий півострів — Кейп-Йорк. Австралія — найменший з шести материків. Його площа становить 7631,5 тис. км² (з островами Тасманія, Кенгуру, Мелвілл та ін.
Австралія - найменший за площею материк земної кулі, який знаходиться в південній півкулі. Площа Австралії з островами становить менше 8 млн. кв. км, чисельність населення - близько 23 млн. чоловік.
Західне і південне узбережжя материка омиває Індійський океан, північне - Тиморське і Арафурське моря Індійського океану, східне - Коралове і Тасманове моря Тихого океану. Крайні точки Австралії: на півночі - мис Йорк, на заході - мис Стіп-Пойнт, на півдні - мис Південно-Східний, на сході - мис Байрон. Відстань від крайньої північної до крайньої південної точок материка становить 3200 км, від західної до східної - 4100 км. Паралельно східному берегу на 2300 км розтягнувся Великий Бар'єрний риф.
Узбережжя материка порізане слабо. Є великі затоки Велика Австралійська на півдні і Карпентарія на півночі. У північній частині Австралії розташовані два півострови, які мають найбільшу площу, Кейп-Йорк та Арнемленд. До даного континенту відносяться прилеглі острови - Тасманія, Мелвілл, Кенгуру, ін.
Материк лежить на древній австралійській платформі, яка переходить у Східно-Австралійський складчастий пояс. Середня висота Австралії становить 215 м над рівнем моря, причому більшу частину території материка займають рівнини і до 95% території знаходиться нижче 600 м. У східній частині материка уздовж узбережжя простягнувся Великий Водороздільний хребет, який включає декілька гірських систем з плоскими вершинами. У західній частині континенту лежить плоскогір'я висотою до 500 м зі столовими горами і хребтами, в центральній частині - низовина з великим озером Ейр. На території материка є родовища корисних копалин, таких як кам'яне і буре вугілля, мідь, залізна руда, боксити, титанові, поліметалічні та уранові руди, алмази, золото, природний газ, нафта.
Объяснение:
На формирование Центральной России оказали воздействие, прежде всего, экономико-географическое положение и особенности исторического развития. Территория, расположенная в долинах и на водоразделах Волги, Днепра, Оки и Западной Двины, имела выгодное положение уже в период становления Русского государства. По рекам осуществлялись связи с окраинами и соседними странами.
Напомним, что междуречье Оки и Волги находилось в наибольшей безопасности от внешних нашествий (удачное военно-стратегическое положение). Именно это обстоятельство повлияло на быстрое хозяйственное освоение и заселение территории будущего Центрального района. А также на политическую роль его главного города — Москвы – как «собирательницы земли Русской». В свою очередь, наличие столицы на территории района на протяжении нескольких веков росту его экономики.
Место, выбранное древними основателями Москвы, отличалось исключительной выгодностью с военной, строительной и торговой точки зрения. Широкий подол с торговыми рядами спускался от передних укреплений прямо к реке. На берегу размещались причалы для судов, а сам городок на холме был виден издалека и привлекал многочисленных торговцев, ремесленников и строителей. Первые упоминания о Москве относятся к двенадцатому веку. Основателем города считается князь Юрий Долгорукий.
\Центральная Россия имеет своеобразное соседское положение. Территория Северо-Запада в течение многих веков имела исключительно выгодное транспортно-географическое положение. Само возникновение и расцвет Великого Новгорода были связаны с выгодами его положения на древнем торговом пути «из варяг в греки». Город Санкт-Петербург, созданный непосредственно на стыке морских и внутренних водных путей, в течение двух веков был столицей России. Своеобразное транспортно-географическое положение Нижнего Новгорода в месте слияния Оки с Волгой определило его важное торговое и транспортное значение (здесь проводились всероссийские ярмарки). На юге наряду с древними городами создавались города-крепости для защиты от набегов кочевников.
Навыки населения в разных промыслах и ремёслах, сложившихся на обслуживании внутренней торговли по рекам, улучшение транспортных связей с другими частями страны, особенно строительство железных дорог, вызвали быстрое промышленное развитие Центрального региона.
В советский период преимущества экономико-географического положения Центральной России, её столичное положение определили новую роль района как главной базы индустриализации Советского Союза. Здесь разрабатывались научные основы новых технологий, создавались новые производства, которые затем распространялись по всей стране.
Объяснение: