Основной характеристикой этого региона можно назвать его площадь, ведь Африка признана вторым по величине материком Земли. Ее площадь составляет около 29, 2 км. кв., а если учитывать острова, которые лежат у ее берегов, то площадь будет составлять приблизительно 30 млн. км. кв.
Исторически сложилось так, что изначально не было единого наименования для этого материка. В древние времена часть территории называли Эфиопией, а другую часть – Ливией.
Материк Африка омывается с разных сторон двумя океанами и двумя морями. Восток омывается Красным морем и Индийским океаном, запад – Атлантическим океаном, а к северу примыкает Средиземное море.
Население Африки - 933 млн ., на ее территории расположено 55 стран, большинство из которых, к сожалению, признаны самыми бедными государствами на Земле. Страны Африки включают в себя три монархии, федеративную республику Нигерию и республики.
Материк Африки отличается слабой вертикальной и горизонтальной расчлененностью. Географическое положение Африки – особенное, так как материк расположен симметрично к экватору.
Материк расположен между двумя тропиками: крайняя северная точка 37°20'' с.ш. – мыс Энгела, крайняя южная точка 34°5'' ю. ш. – мыс Игольный.
Только южные и северные окраины частично находятся в субтропических широтах. Уникально то, что большая часть материка расположена в жарком поясе, территория которого постоянно прогревается Солнцем.
Береговые линии Африки изрезаны слабо, таким образом, гаваней и бухт вдоль берегов сформировалось немного.
Следует выделить конфигурацию материка Африки, как особенность его географического положения. Проявление зональность ландшафтов Африки определенно неравномерно распределенной площадью суши к югу и северу от экватора.
Особенность заключается в том, что северная часть намного шире южной половины материка. Например, ширина южной части около 3000 км, а расстояние от западной точки Зеленого Мыса до восточной точки Рас-Хафун составляет 7, 5 тыс. км.
Следует обратить внимание на особенности заливов материка. Наиболее крупным считается Гвинейский залив. Залив Аденский омывает крупный полуостров Сомали с севера.
Этот залив находится в Средиземном море, как и залив Сидра. А Мозамбикский залив в Индийском океане отделяет самый большой остров Мадагаскар от материка.
Также в этом океане расположены такие острова, как Занзибар, Пемба, Мафия, архипелаг Сокотра. Известные на весь мир Канарские острова расположены в Атлантическом океане и находятся недалеко от Африки, как и Мадейра и Зеленый Мыс.
А в Гвинейском заливе находятся мелкие острова Фернандо-По и Принсипе.
За счет неординарной конфигурации материка, расположение природных зон неодинаково, но они переходят друг в друга. Зоны субэкваториальных лесов сменяются тропическими пустынями, которые, в свою очередь, сменяются субтропическими природными зонами.
Урбаніза́ція — зростання значення міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського життя в певному регіоні, країні, світі.
За підрахунками вчених господарські втрати від хвороб урбанізації (перш за все шуму, стресу, забруднення) перевищують втрати від страйків.
Сучасна урбанізація як всесвітнє явище має три спільні риси, притаманні для більшості країн.
Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.
приклад: У 1800 р. в містах проживало близько 14 % населення світу, у 1950 р.— 29%, а в 1990 р.— 46%. У середньому міське населення щороку збільшується приблизно на 50 млн осіб.
Друга риса — зосередження населення і господарства переважно у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до даних.
Приклад: На початку XX сторіччя у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки 5% усього населення. Наприкінці 80-х рр. таких міст було вже 2,5 тис., а частка їх у світовому населенні перевищила ¼. У Радянському Союзі, за переписом 1959 р., великих міст було 148, а за переписом 1989 р.— близько 300. 3-поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста-«мільйонери» з населенням понад 1 млн мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр.— понад 200.
Третя риса — «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо властивим є перехід від до групових форм міського розселення — від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій — компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.
РІВЕНЬ
Незважаючи на спільні риси, урбанізація в різних країнах і регіонах має певні відмінності, зокрема неоднакові рівні і темпи. За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на три великі групи. Але найбільша різниця помітна між більш і менш розвинутими країнами. У розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому становить 71%, а в країнах, що розвиваються,— 33%. Темпи урбанізації багато в чому залежать від її рівня. У наші дні міське населення в країнах, що розвиваються, зростає в 3 рази швидше, ніж у розвинутих. На них тепер припадає 1/6 усього щорічного приросту міських мешканців
СТАДІЇ
Вважається, що процес урбанізації пройшов три стадії:
Від виникнення міст до XVIII ст.;
Кінець XVIII — початок XX ст., коли відбувалося швидке зростання розмірів і чисельності міст;
Метрополізація, яка характеризується зосередженням людей, багатств, політичних, економічних, культурних установ у містах у XX ст.
Іноді виділяють четверту стадію — дезурбанізацію, тобто зростання передмість, міграцію у сільські райони, планування нових міст тощо.
