Кольский полуостров - одна из самых высокоурбанизированных территорий России (доля городского населения - порядка 92%). Дело в том, что Кольский полуостров находится в циркумполярной зоне - северная тайга и лесотундра, и возможности для ведения сельского хозяйства здесь крайне ограничены. Здесь распространено лишь оленеводство и пригородное сельское хозяйство в окрестностях крупных городов.
Указанные особенности предопределяют крайнюю малочисленность сельского населения, а, следовательно, и высокую долю горожан. В XX веке освоение территории Кольского полуострова велось в основном "по-городскому" - города и посёлки возникали при месторождениях полезных ископаемых (железная и медно-никелевая руда, апатиты), при транспортных путях (тот же Мурманск) или гарнизонах армии и Северного флота. Т. ч. Мурманская область представляет собой сочетание довольно многочисленных городских поселений и практически пустынной сельской местности.
Расположена в основном в субэкваториальном климатическом поясе, отсюда высокие среднегодовые температуры (более 20°), резкая смена влажного (лето) и сухого (зима) сезонов. Осадков достаточно много и зависят от воздушных масс и рельефа. Максимум осадков на южных склонах Гималаев и западных Индостана. На плато Шиллонг выпадает 12000 мм, во внутренних районах Декана — 600-880 мм, в низовьях Инда всего 200 мм. Во флоре сочетание влажных субэкваториальных лесов, сезонно-влажных муссонных, тропического редколесья и саванн. Относится к Палеотропическому флористическому царству и отличается древностью и видовым разнообразием. Преобладают ландшафты культурной саванны. Леса сохранились в горных районах. Фауна также богата и разнообразна, но вырубка привела к сокращению многих крупных млекопитающих: слоны, тигры, носороги, буйволы на грани вымирания.
Гималаи. Высочайшая горная система, протянувшаяся на 2500 км при ширине 200-300 км. Четкие природные границы: на севере продольные долины Инда и Брахмапутры, на западе и востоке — поперечные участки долин тех же рек, на юге — Индо-Гангская низменность.
Оформление в кайнозое при дроблении, сжимании и выдавливании материала дна океана Тетис и окраинных зон сталкивающихся Индийской и Азиатской плит.
Сложно построенная горная система, толща осадков возраста от кембрия до неогена смята в крупные складки, прорезана интрузиями. Горообразование чередовалось периодами покоя, когда формировалась речная сеть. В геологическом и орографическом отношениях в Гималаях выделяют четыре продольные ступени:
Предгималаи; Малые Гималаи; Большие Гималаи; Хребты Ла-дакх, Кайлас (ступень северного склона). Проверь
Вплив господарської діяльності людини на природні умови і природні ресурси Під впливом господарської діяльності людини відбуваються зміни природних компонентів ландшафтів. Під час будівництва міст, доріг, гребель на річках, видобування корисних копалин порушується рельєф. Неправильний обробіток ґрунтів призводить до їх водної і вітрової ерозії, площинного змиву. Розорювання степів, луків, зведення лісів, осушення боліт позначаються на видовому складі рослинності, а отже, і тваринного світу: природні угруповання рослин витісняються культурними (поля, сади, виноградники), збіднюється видовий склад тварин. Зміни цих компонентів ландшафтів впливають на клімат і води. Вплив господарського освоєння території України на її природні умови і ресурси був неоднаковим у часі і в різних природних зонах. Уже люди первісного суспільства, які займалися полюванням і збиранням дикорослих плодів і ягід, впливали на природні ландшафти. Пізніше, в неоліті (VIII— IV тисячоліття до н. е.), кількість населення зросла, воно вже не могло задовольнитися полюванням на диких тварин І збиранням рослин. Почали розвиватися землеробство і тваринництво. За трипільської культури (IV—II тисячоліття до н. е.) землеробський вплив поширюється у лісостеповій зоні, де розвивалось орне землеробство, а також в зоні мішаних лісів, де переважало підсічне землеробство. Підсічне землеробство зберігалося тут да кінця XIX ст. Воно призвело до зведення лісів на великій частині території Українського Полісся. На зменшення лісистості на Поліссі і в Лісостепу мав вплив також розвиток промислів в XVII—XIX ст. (виплавляння металу з болотяних руд, виробництво скла, поташу). До кінця XVIII ст. були в основному розорані лучні степи лісостепової зони і почалося землеробське освоєння степових ландшафтів України. Воно супроводжувалось зведенням природної степової рослинності, що призвело до зменшення зволоженості ґрунтів та висихання степів, і тому з другої половини XIX ст. в степовій зоні України гаються посухи, пилові бурі, вітрова ерозія та ін. Освоєння земель з крутими схилами, неправильна оранка сприяли утворенню ярів, висиханню малих річок, замуленню озер, зниженню рівня ґрунтових вод.
Указанные особенности предопределяют крайнюю малочисленность сельского населения, а, следовательно, и высокую долю горожан. В XX веке освоение территории Кольского полуострова велось в основном "по-городскому" - города и посёлки возникали при месторождениях полезных ископаемых (железная и медно-никелевая руда, апатиты), при транспортных путях (тот же Мурманск) или гарнизонах армии и Северного флота. Т. ч. Мурманская область представляет собой сочетание довольно многочисленных городских поселений и практически пустынной сельской местности.