З самого початку історії людства прагнення кращого життя було потужною рушійною силою для освоєння нових територій, асиміляції різних культур і народностей, заселення всього земної кулі. Вимагаючи прояви мужності, перевіряючи готовність приймаючих територій до інтеграції людських потоків, міграція не тільки відображала потреби суспільства та ступінь його задоволення станом світового устрою, але й виявляла основні недоліки системи світового устрою.
Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.
Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.
Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).
На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не. дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.
Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку
Можно Лучший ответ? :3
Объяснение:
Владимира еще долго разыскивали, но безуспешно.
Дубровскому стало опасно оставаться в России, и он пересек границу.
Спустя некоторое время он оказался в Париже.
Дубровский стал жить во Франции.
Денег Антона Пафнутьича ему хватило на то, чтобы купить небольшой домик в пригороде Парижа.
Хорошие манеры и образование обеспечили ему небедное существование.
Он мог позволить себе многое, но был очень одинок.
Владимир часто вспоминал родину и свой дом, которого уже нет.
Особенно часто вспоминалась ему Маша, время, проведенное вместе с ней.
Он при любой возможности пытался выяснить судьбу Марьи Кирилловны.
Тем временем Мария жила в доме своего мужа.
Она так и не смогла полюбить Верейского.
Маша целыми днями сидела дома.
Только изредка она с мужем навещала Кирилу Петровича и Сашу.
Во время таких встреч Маша занималась с Сашей музыкой.
Эти занятия на фортепиано напоминали ей, как за этим самым инструментом сидела она рядом с Дубровским, как застенчив и робок был он, как счастлива была она тогда.
В такие моменты она искренне жалела о том, что ей приходится жить с нелюбимым человеком, что не сбежала вместе с Дубровским, когда была свободна.
Теперь, когда она поняла, что значит жить без любви и быть несчастливой в браке, ей оставалось только мечтать о том, чтобы когда-нибудь встретиться с Владимиром.
У мужа Маши оказалось плохое здоровье и вскоре он серьёзно заболел.
Маша ухаживала за ним, кормила, следила за хозяйством.
Несмотря на все старания врачей через год Верейского не стало.
Однажды, читая русскую газету, Дубровский узнал о смерти князя Верейского.
Владимир решил вернуться в Россию в качестве француза, он очень хотел увидеть Машу.
По приезде в Россию по поддельным документам Дубровский узнал, что Кирилла Петрович трагически погиб на охоте, что молодая вдова княгиня Верейская смерть мужа и отца переживала очень тяжело, не могла оставаться ни в отчем доме, ни в доме мужа, и переехала жить в город.
Сразу по прибытии в этот город Владимир решил любым увидеть Машу.
Он отправился прямо в дом, где она жила, представившись знатным иностранцем.
Владимир был рад увидеть Машу.
Она была одета в черное, как подобает вдове.
Ее лицо мало изменилось, но оно было печальным. Владимиру показалось, что Маша стала еще более прекрасной.
Маша сразу узнала Дубровского, она была поражена его возвращением к ней.
Их чувства вспыхнули с новой силой.
Однако были у Дубровского и враги, среди которых выделялся своим отношением к нему один судебный заседатель.
И вот, неизвестно как, выкопал он Дубровского и тут же донес на него в полицию.
Дубровского арестовали.
Владимир совсем не сопротивлялся властям.
Дубровского обвинили в многочисленных разбойных нападениях.
У Маши было большое наследство от отца и князя, и она подкупила судей.
Быстро созвали суд.
В течение недолгого процесса Дубровского, не проронившего ни слова, в связи с отсутствием доказательств и свидетелей обвинения оправдали и освободили прямо в зале суда.
Спустя полгода, когда закончился срок траура, Маша и Владимир поженились и остались жить в России.
Через год у них родился мальчик.
Мальчика назвали Андреем в честь отца Дубровского.
Маша и Владимир прожили вместе долгую и счастливую жизнь.
Подвиг бойцов Аджимушкая бросает особый отсвет на суровую военную судьбу Керчи: это одна из героических и в то же время трагических страниц Великой Отечественной войны.
Не одну сотню лет добывали в Аджимушкае известняк-ракушечник, из которого строился город. В результате образовались подземные лабиринты большой протяженности. В годы Великой Отечественной войны Аджимушкайские каменоломни стали базой партизанского движения. Легендарный подвиг совершили воины подземных гарнизонов Больших (Центральных) и Малых Аджимушкайских каменоломен. В мае 1942 г. гитлеровцы, имея превосходство в боевой технике, особенно в авиации, прорвали оборону наших войск на Ак-Монайских позициях. Измотанные непрерывными боями, войска Крымского фронта отходили к Керчи. В районе Аджимушкая 14 и 15 мая развернулись особенно ожесточенные бои.