ответ:Сама́рская о́бласть — субъект Российской Федерации, входит в состав Приволжского федерального округа[7].
Субъект Российской Федерации
Самарская область
Сызрань - Центр города.jpg
Флаг Герб
Флаг Герб
Гимн Самарской области
53°27′ с. ш. 50°27′ в. д.HGЯO
Страна
Россия
Входит в
Приволжский федеральный округ
Поволжский экономический район
Административный центр
Самара
Губернатор
Азаров Дмитрий Игоревич
Председатель губернской думы
Котельников Геннадий Петрович
История и география
Площадь
53 565 км²
(50-е место)
Часовой пояс
MSK+1 (UTC+4)
Экономика
ВРП
· место
· на душу населения
1 510,5[2] млрд руб. (2018)
11-е место
473,8[4] тыс. руб.
Население
Население
↘3 179 532[6] чел. (2020)
(12-е место)
Плотность
59,36 чел. чел./км²
Цифровые идентификаторы
Код ISO 3166-2
RU-SAM
Код ОКАТО
36
Код субъекта РФ
63
Официальный сайт
Самарская область на карте
Награды
Орден ЛенинаОрден Ленина
Commons-logo.svg Медиафайлы на Викискладе
Физическая карта Самарской области
Административный центр — город Самара.
Граничит на западе с Саратовской и Ульяновской областями, на юго-востоке с Оренбургской областью, на севере с Республикой Татарстан, а также на юге с Казахстаном в единственной точке. Из-за близости Западно-Казахстанской области Казахстана часть Большечерниговского района имеет статус приграничной территории.
Образована 14 мая 1928 года как Средневолжская область. В 1929 году переименована в Средневолжский край, в 1935 году — в Куйбышевский край. В период с 5 декабря 1936 года по 25 января[8][9] 1991 года называлась Куйбышевской областью.
Объяснение: Если прочитать эту биографию, тогда возможно сможешь сам (а) заполнить таблицу.
Щодо товарів непродовольчих, вироблених на території України, то їх частка у товарообороті торговельної мережі є значно нижчою і має загальну тенденцію до зниження. Протягом 2006-2011 років цей показник скоротився на 8% і наприкінці досліджуваного періоду був меншим за 50%. Це говорить про поступову експансію ринку товарами зарубіжного виготовлення.
Найбільша частка продажу товарів, які вироблені на території України галась у Черкаській, Кіровоградській Житомирській, Сумській, Чернігівській та Херсонській областях (75,1-72,6%). У містах Києві та Севастополі, Закарпатській, Одеській, Донецькій, Харківській, Луганській областях ця частка в товарообороті була меншою, ніж у середньому по Україні (51,9-60,1%).
Товарну структуру роздрібного та оптового товарообороту підприємств України за 2006-2011 роки наведено в таблиці 1.
З даних таблиці 1 видно, що як в структурі роздрібного, так і в структурі оптового товарообороту переважають непродовольчі товари. При цьому, якщо питома вага продовольчих товарів в структурі роздрібного товарообороту протягом досліджуваного періоду коливається в межах від 34 до 40%, то в структурі оптового товарообороту частка продовольчих товарів є значно нижчою (в межах від 15,2 до 19,5%).
Объяснение:
Дніпро — типова рівнинна річка з повільною й спокійною течією. Має звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин. Ширина долини річки — до 18 км. Ширина заплави — до 12 км. Площа дельти — 350 км². Живлення змішане: снігове, дощове й підземне. Близько 80 % річного стоку Дніпра формується у верхній частині басейну, де випадає багато опадів, а випаровування мале[1]. Водний режим річки визначається добре вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню з періодичними літніми паводками, регулярним осіннім підняттям рівня води та зимовою меженню[1].
Назва Дніпро є скіфською за походженням. Скіфське Данапр перекладається як «глибока ріка» (дан — ріка + апр — глибокий)[6].
Найдавніші письмові відомості про Дніпро залишив грецький історик і географ Геродот у четвертій книзі своєї історії, що називається «Мельпомена»:[1]Борисфен — так він називав Дніпро. Перші вітчизняні відомості про Дніпро є в літописах Київської Русі — «Повість врем'яних літ» й у великому поетичному творі «Слово о полку Ігоревім»[1].
Нині водою річки користується 70 % населення України (майже 35 мільйонів осіб), також на нього припадає половина всіх річкових шляхів країни й основна частина (близько 60 %) річкових перевезень вантажів і пасажирів[1].
Історія України-Русі пов'язана з Дніпром. Його басейн є центральним місцем етногенезу й націогенезу українців. Київ — столиця України, завдяки Дніпру лежить на перетині торгових шляхів між Сходом і Заходом, Північчю й Півднем.