Сталий розвиток - загальна концепція щодо необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь з урахуванням їхньої потреби в безпечному і здоровому довкіллі.
Концепція зародилася у 80-х роках ХХ ст. Автором економічної теорії сталого розвитку є провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля, колишній економіст Світового банку Ґерман Дейлі. Під сталим розвитком він розумів гармонійний, збалансований, безконфліктний прогрес усієї земної цивілізації або окремих країн за науково обґрунтованими планами.
У 1980 р. було прийнято «Всесвітню стратегію охорони природи», яка містила згадку про сталий розвиток. У 1987 р. в доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку приділила основну увагу необхідності сталого розвитку, який забезпечує потреби нинішнього покоління і не перешкоджає майбутньому поколінню задовольняти свої потреби. Важливим етапом втілення ідей сталого розвитку на міждержавному рівні було проведення Світового саміту зі сталого розвитку (Саміт Землі - 2002) на рівні керівників країн та урядів світу в Йоганнесбурзі (Південна Африка) у 2002 р.
На шлях сталого розвитку вже стали США, Японія, країни Європейського Союзу. Для інших країн цей шлях тільки починається. Однак багато країн не сприймають сталого розвитку. На перше місце вони ставлять стратегічну мету - вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються на весь світ. Тому досягти сталого розвитку всього світу важко.
Провідна ідея сталого розвитку полягає в тому, щоб людство, не знижуючи темпів економічного зростання, зберегло довкілля, позбулося бідності, дискримінації людей за етнічними, расовими чи статевими ознаками.
Отже, основними цілями сталого розвитку є економічне зростання, захист довкілля і соціальна справедливість (мал. 202).
На жаль, в Україні сталий розвиток часто розуміють лише як неухильне зростання економічних показників країни. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання і праці людей.
Озеро Байкал самое таинственное и загадочное. Его красотой туристы восхищаются уже много лет. В озеро впадает 336 рек и ручьёв. Глубина озера Байкал в среднем 730 м. Максимальная глубина озера 1642 м. Даже на глубине 40 м прекрасно просматривается дно.
Байкал находится в южной части Восточной Сибири. Озеро располагается на территории республики Бурятия, а также Иркутской области.
Возраст озера учёные традиционно определяют в 25—35 млн лет.
Главное богатство озера — вода, которая составляет 90% всех запасов пресной воды России и 20% общемировых запасов. Она чиста и прозрачна, а её насыщенность кислородом в 2 раза превышает его содержание в обычных водоёмах. Существуют две причины этого феномена: Растворимость кислорода в воде зависит от её температуры. Чем меньше температура, тем больше в воде кислорода. Вода в озере Байкал очень холодна. На глубине 100 м она не больше 3-4 °С. Также воду насыщают кислородом водоросли. Байкальская вода также очищается за счёт деятельности планктонных рачков. Рачки отфильтровывают и поглощают клетки водорослей и бактерий. А чистую воду возвращают в Байкал. Свой вклад в очистку воды вносят губки, моллюски и черви, поедая различные отмирающие организмы. Озеро Байкал смягчает континентальный климат этих районов. Аккумулируя полученное за летние месяцы тепло, Байкал отдает его с наступлением зимних холодов. Еще один необъяснимый феномен — берега озера расходятся со скоростью 1,5–2 см в год. Животные озера Байкал В озере обитают больше 2600 видов и подвидов животных, половина из которых обитают только в этом водоёме. Это озеро единственное место обитания — байкальских тюленей (нерпы). Вес байкальских тюленей может достигать 130 кг и на суше они становятся неуклюжими и беззащитными. В водах Байкала насчитывается около 50 видов рыб (омуль, хариус, осётр, налим). Возле Байкала обитают 200 видов птиц (утки, цапли, кулики, представители семейства орлиных). Проблемы Байкала В 1996 году Байкал был внесён в Список объектов Всемирного наследия ЮНЕСКО. Но деятельность человека и туристы наносят огромный урон экологии. В результате заболачивание некогда кристально чистого байкальского водоёма приняло угрожающие масштабы.
2) наибольшая толщина земной коры достигает под - горами