Объяснение:
Мусонні повітряні течії, як і всі прояви загальної циркуляції атмосфери, обумовлені розташуванням і взаємодією областей низького й високого атмосферного тиску (циклонів й антициклонів). Специфіка полягає в тому, що при мусонах взаємне розташування цих областей зберігається тривалий час (протягом цілого сезону року), порушення цього розташування відповідають перебоям мусону. В тих районах Землі, де циклони й антициклони характеризуються швидким переміщенням і частою зміною, мусони не виникають. Вертикальна потужність мусонних течій у тропіках становить улітку 5-7 км, узимку — 2-4 км, вище гається загальний перенос повітря, властивий відповідним широтам (східний — у тропіках, західний — у більш високих широтах).
Основною причиною мусону є сезонні переміщення областей атмосферного тиску й вітру, пов'язані зі змінами в надходженні сонячної радіації й, як наслідок цього, — з розходженнями теплового режиму на поверхні Землі. Від січня до липня області зниженого атмосферного тиску поблизу екватора й полюсів, а також дві зони субтропічних антициклонів у кожній півкулі зміщаються до півночі, а від липня до січня — до півдня. Разом із цими планетарними зонами атмосферного тиску переміщаються й пов'язані з ними зони вітрів, що також мають глобальні розміри, — екваторіальна зона західних вітрів, східні переноси в тропіках (пасати), західні вітри помірних широт. Мусони гаються в тих місцях Землі, які протягом одного із сезонів розташовані усередині однієї такої зони, а в протилежний сезон року — усередині сусідньої й де, крім того, режим вітру протягом сезону досить стійкий. Таким чином, розподіл мусонів загалом обумовлений законами географічної зональності.
Інша причина утворення мусонів — нерівномірне нагрівання (і охолодження) моря й великих масивів суші. Наприклад, над територією Азії взимку є тенденція до більшої повторюваності антициклонів, а влітку — циклонів, на противагу водам, що примикають, океанів. Завдяки наявності величезного материка на півночі екваторіальні західні вітри в басейні Індійського океану влітку проникають далеко в Південну Азію, формуючи літній південно-західний мусон Узимку ці вітри поступаються місцем північно-східному пасату (зимовому мусону). У позатропічних широтах, завдяки стійким зимовим антициклонам і літнім циклонам над Азією, мусони гаються й на Далекому Сході Росії (літній — південний і південно-східний, зимовий — північний і північно-західний) і на північній окраїні Євразії (улітку перевага північно-східного, узимку — південного й південно-західного вітрів)
Подробнее - на -
В состав Нижне амударьинского физико-географического округа входят современная и древние дельты Амударьи.
На западе округ граничит с плато Устюрт ским, на востоке — с Кызылкумским; на севере — с Аральским округами; на юго-западе — с Туркменистаном. Площадь территории округа около 50 тысяч кв.км.
Нижнеамударьинский округ вытянут с юго-востока на северо-запад, расширяясь в этом направлении. Территория округа на юго-востоке начинается от Туямуюнской теснины и на северо-западе достигает южных уступов котловины бывшего Аральского моря. Длина округа в этом направлении составляет 400 км, ширина же изменяется.
У Питнакской возвышенности (абсолютная высота до 200 м) Амударья течет в очень узкой долине и образует Туямуюнскую теснину. Ниже теснины дельта расширяется (ширина 10-12 км), здесь абсолютная высота рельефа составляет 150 м. Отсюда начинается древняя дельта Амударьи, ее ширина достигает 75-80 км.
К северо-западу от Тахиаташской теснины начинается современная дельта Амударьи. Здесь дельта расширяется (ширина — 150 км) и понижается (абсолютная высота 60-95 м)
Объяснение:
