Экономико-географическое положение (ЭГП) — вид географического положения, определяемый как "совокупность отношений предприятий, населенных пунктов, ареалов, районов, отдельных стран и их групп к внешним объектам, имеющим для них экономическое значение" [1]. Или отношение объекта (города, района, страны) к вне его лежащим данностям, имеющим то или иное экономическое значение, - все равно, будут ли эти объекты природного порядка или созданные в процессе истории (по Н.Н.Баранскому)[2]. Иными словами, ЭГП - это положение в экономическом которое определяется по отношению и к природным элементам окружающей среды, и к созданным человеком элементам искусственной среды, и к размещению самого населения.
Найбільша кількість ендемічних таксонів трапляється на островах, що зумовлено їхньою географічною ізоляцією. Такі архіпелаги, як Гавайські острови та Галапагоські острови мають найбільшу частку ендеміків серед видів, що їх населяють.
Ендемізм також може розвиватись і на іншим чином ізольованих територіях: таких, як прохолодні високогір'я Ефіопії (їх населяють види, що не можуть вижити в оточуючому цей район жаркому кліматі африканських низин, такі як ефіопський вовк), або озеро Байкал.
Ендемічні види, з огляду на обмежений ареал і, як наслідок, невелику чисельність, часто заносять до Червоних книг як рідкісні та зникаючі.
Дело в том, что по плотности железных дорог в России лидером является Центрально-Черноземный район. Все понятно?