3. Джерела фінансування науки й освіти
Фінансування науки — важлива складова цієї діяльності, оскільки дає можливість здійснювати в повному обсязі необхідні дослідження. Наукові установи можуть фінансуватися за рахунок різних джерел: державних, приватних, громадських, а також здійснювати самофінансування.
Уряди розвинених держав підтримують наукову та освітню діяльність, що в кінцевому результаті сприяє зростанню кількості висококваліфікованої робочої сили та конкурентоспроможності національної економіки. У високорозвинених країнах зародилася форма фінансування наукових досліджень, яку називають стартап. Це невеликі дослідницькі компанії, які розробляють інноваційні рішення в електроніці, інформаційних технологіях, торгівлі та інших сферах на рівні ідей і пропонують приватним особам, компаніям і державним установам профінансувати їх та отримати кінцевий прибуток у результаті втілення цих ідей у життя (мал. 6). Досить часто використовуються мішані джерела фінансування.
4. Форми організації наукових досліджень та освіти: технополіси
Наприкінці XX — на початку XXI ст. ефективною формою організації науково-освітньої діяльності є технополіси. Найкраща форма організації наукових досліджень — ситуацію, коли фірми, які зацікавлені в розробках, та їхні виробничі підрозділи розташовані поруч із науковими центрами. Це дає змогу ефективно управляти доволі значними фінансовими витратами на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, поєднувати на одному підприємстві висококваліфікований персонал (інженерів, програмістів, адміністраторів) і менш кваліфіковану робочу силу (робітників, лаборантів, монтажників), залучати до досліджень найкращих студентів і швидко пристосовуватися до зміни технологій.
У технополісах приватні фірми мають змогу використовувати ім’я університету для реклами своєї продукції та мати постійний контакт з іншими дослідницькими компаніями (мал. 7). Це приваблює науковців і підприємців до технополісів та робить їх вигідним і престижним місцем для проживання. Так розвиваються не тільки університетські міста, але й цілі регіони, у яких вони розташовані.
5 найвідоміші наукові центри у світі та україні
Найдавніші університети з’явилися в Середні віки в Марокко та Італії. Зараз вони є майже в усіх країнах світу. Показник успішності (рейтинг) університетів визначається рівнем науковців і викладачів, науковими здобутками, міжнародним визнанням, якістю навчання та можливістю для працевлаштування випускників. За рейтингом британської компанії QS (Quacquarelli Symonds), який враховує наведені характеристики, найвищі позиції серед університетів світу сьогодні належать переважно американським (41 у топ-100 рейтингу QS), британським (12), німецьким (9) і нідерландським (8) університетам. Останнім часом їх наздоганяють університети нових індустріальних країн Азії — Сингапуру, Китаю, Гонконгу.
Рейтинг QS у 2016—2017 рр. на три перші місця виводить американський Массачусетський технологічний інститут (мал. 9), Стен-фордський університет, Гарвардський університет. Із європейських найвищий рейтинг мають британські Кембриджський та Оксфордський університети (4 і 6 місця); серед азіатських — два сингапур-ські університети (12 і 13 місця). Високі позиції належать столичним університетам Японії, Китаю та Південної Кореї.
6 Охорона здоров'я. Найвідоміші центри охорони здоров'я в Україні та світі
Охорона здоров’я — це діяльність держави й приватних установ, метою якої є організація та забезпечення медичного обслуговування населення. Високий рівень охорони здоров’я сприяє збільшенню тривалості, якості життя та продуктивності праці населення. В Україні до цієї сфери належать лікувальні, лікувально-профілактичні, санаторні, оздоровчі та інші медичні установи.
Великі спеціалізовані лікарняні комплекси є у великих містах. Для надання медичної до сільському населенню створена система медичних установ, куди входять пункти сімейної медицини, районні й обласні лікарні.
По короче не могу(
1)Фіна́нсові по́слуги — це послуги фінансового посередництва або послуги з кредитування. Прикладом організацій, що надають фінансові послуги є банки, страхові, інвестиційні, лізингові, брокерські компанії та багато інших компаній.
2)Група чинників
Наслідки впливу чинників
Регулятивні
Переміщення повноважень із державного рівня
на міждержавний — ослаблення ролі держави у фінансах;
регіоналізація фінансової діяльності;
вільний рух капіталу;
посилення ролі ТНК;
критика ролі міжнародних організацій, перегляд їх значення
Чинники якісних змін у фінансах
Сек'юритизація;
активний інноваційний розвиток;
глобальні фінансові кризи та поширення "кризової
інфекції";
спекулятивний характер фінансового ринку; відрив глобальної фінансової системи від реальної економіки
Технологічні
Розвиток інформаційних технологій;
виникнення ринку глобальних електронних фінансових
послуг;
необмежені технологічні можливості здійснення фінансових угод
Політичні
Збільшення впливу політичних криз на стабільність фінансових ривків
Психологічні
Підвищення впливу психологічних очікувань учасників
глобального фінансового ринку
на розвиток подій на фінансових ринках
Чинники гуманізації
Посилення розриву між багатими та бідними людьми
і країнами, потреба зростання ролі людини та її особистості
у фінансах;
процес гуманізації фінансів; розвиток ринку етичних акцій
Інші
Зменшення трансакційних витрат; більший вплив екзогенних факторів на національні господарства;
значний вплив лібералізації фінансових ринків на товарні ринки;
можливість розв'язання глобальних проблем шляхом концентрації ресурсів на глобальних фінансових ринках
