Відповідь:Проблема скорочення площі орних земель
Проблема скорочення площі орних земель являє собою серйозне глобальне питання, впливаюче на сільськогосподарські системи, екологію та продовольчу безпеку. Цей процес стає наслідком широкомасштабної індустріалізації, міського розширення, змін клімату та недоцільного використання землі.
Одним з головних факторів, що сприяють скороченню площі орних земель, є зростаюча потреба у земельних ділянках для житлового та промислового будівництва. Розвиток міст та міських інфраструктур веде до втрати плодючих ґрунтів, необхідних для сільського господарства. Це призводить до зменшення доступної земельної площі для вирощування продовольства та загрози продовольчій безпеці.
Зміни клімату також впливають на скорочення площі орних земель. Збільшення екстремальних погодних умов, таких як посухи, повені або засухи, може суттєво знизити врожайність ґрунтів та знищити сільськогосподарські культури. Це створює труднощі для фермерів і призводить до подальшого скорочення площі орних земель, коли вони стають непридатними для сільськогосподарського використання.
Недоцільне використання землі також вносить свій внесок у цю проблему. Неконтрольоване вирубування лісів та експлуатація природних ресурсів призводять до деградації ґрунтів і скорочення площі доступної для сільськогосподарського виробництва.
Проблем а скорочення площі орних земель є серйозним глобальним питанням, яке має негативний вплив на сільськогосподарські системи, екологію та продовольчу безпеку. Цей процес є результатом широкомасштабної індустріалізації, міського розширення, змін клімату та недоцільного використання землі. Зростаюча потреба у земельних ділянках для житлового та промислового будівництва призводить до втрати плодючих ґрунтів і зменшення доступної земельної площі для сільськогосподарського вирощування продовольства. Зміни клімату, такі як екстремальні погодні умови, теж сприяють скороченню площі орних земель, погіршуючи врожайність і непридатність деяких ділянок для сільськогосподарського використання. Недоцільне використання землі, таке як вирубування лісів та неконтрольована експлуатація ресурсів, додатково призводять до деградації ґрунтів і зменшення доступної площі для сільськогосподарського виробництва. Ці проблеми вимагають системних підходів і заходів для збереження та збільшення площі орних земель, забезпечення продовольчої безпеки та сталого розвитку сільського господарства.
Пояснення:
Находится в центре Азии на границе Иркутской области и Республики Бурятия в Российской Федерации. Озеро протянулось с юго-запада на северо-восток на 636 км[2] в виде гигантского полумесяца. Ширина водоёма колеблется в пределах от 24 до 79[2] км. Дно Байкала в самой глубокой его части на 1187 метров ниже уровня Мирового океана. Высотная отметка уреза воды Байкала установлена (так как Байкал зарегулирован) в пределе 456—457 метров над уровнем моря, но в Тихоокеанской системе высот[7]. В результате «реальный» уровень Байкала фактически неизвестен:
А основной вывод здесь таков: на самом деле, мы сегодня не знаем, ни каков реально уровень Байкала, ни тем более как он соответствует либо не соответствует постановлению № 234, которое, как Вы наверно уже поняли, само сформулировано в несуществующей системе высот и реально его исполнение не может быть проконтролировано.
— С. Е. Беднарук, директор ФГУП «Центр Российского регистра гидротехнических сооружений и Государственного водного кадастра» Федерального агентства водных ресурсов[8]
Площадь водной поверхности Байкала — 31 722 км²[3] (без учёта островов), что примерно равно площади таких стран, как Бельгия или Нидерланды. По площади водного зеркала Байкал занимает седьмое место среди крупнейших озёр мира. Площадь водосборного бассейна — 571 тыс. км²[5]. Длина береговой линии — 2000 км[2].
Озеро находится в своеобразной котловине, со всех сторон окружённой горными хребтами и сопками[9]. При этом западное побережье — скалистое и обрывистое, рельеф восточного побережья — более пологий (местами горы отступают от берега на десятки километров)Байкал — самое глубокое озеро на Земле. Современное значение максимальной глубины озера — 1642 м[2][3] — было установлено в 1983 году Л. Г. Колотило и А. И. Сулимовым во время выполнения гидрографических работ экспедицией ГУНиО МО СССР[10] в точке с координатами 53°14′59″ с. ш. 108°05′11″ в. д.HGЯO.
Максимальная глубина была нанесена на карты в 1992 году[11] и подтверждена в 2002 году в результате выполнения совместного бельгийско-испанско-российского проекта по созданию новой батиметрической карты Байкала, когда были оцифрованы глубины в 1 312 788 точках акватории озера (значения глубин были получены в результате перевычисления данных акустического зондирования, совмещённых с дополнительной батиметрической информацией, в том числе эхолокации и сейсмического профилирования; один из авторов открытия максимальной глубины, Л. Г. Колотило, был участником этого проекта)[3].
Если учесть, что водная гладь озера находится на высоте 456 м над уровнем моря, то нижняя точка котловины лежит на 1187 м ниже уровня мирового океана, что делает чашу Байкала также одной из самых глубоких материковых впадин[3].
Объяснение:
