Дослідження Антарктиди
Ще античні вчені висловлювали припущення щодо існування поляр ного материка в Південній півкулі. Однак тільки з XVIII ст. розпочалися його пошуки. Так, англійський мореплавець Джеймс Кук під час другої навколосвітньої експедиції (1772-1775) перетнув Південне полярне коло, але пробратися крізь льоди до суходолу так і не зміг.
Лише в 1820 р. експедиція, яку очо лювали Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарев, на суднах «Мирний» та «Вос ток» відкрила материк.
Першими вглиб континенту дістали ся норвежець Руал Амундсен і англі єць Роберт Скотт. Р. Амундсен досяг Південного полюса 14 грудня 1911 року, а Р. Скотт — 17 (18) січня 1912 року. Повертаючись, Р. Скотт та його товариші загинули. На честь загиблих спорудили пам'ятний хрест, на якому вигравірувано напис «Боротися, шукати, знайти і не здаватися». Систематичні дослідження Антарктиди розпочалися лише в середині ХХ ст. у 1959 р. 12 країн (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія, США) підписали Договір про Антарктику, де було проголошено свободу наукових досліджень і заборонено господарську та військову діяльність. Тому в Антарктиді не видобувають корисних копалин та не споруджують промислових підприємств. Нині на терито рії континенту діють понад 40 наукових станцій, у тому числі й україн ська — «Академік Вернадський» (до 1996 р. належала Великій Британії й мала назву «Фарадей»).
ответ:дослідження Африки зарубіжними мандрівниками
Объяснение:
Початковий етап дослідження Африки (2-е тис. до н. е. — до 6 ст.) Початок вивчення Африки відноситься до глибокої давнини. Стародавні єгиптяни освоювали північну частину континенту, просуваючись уздовж узбережжя від гирла Нілу до затоки Сидру, проникали в Аравійську, Лівійську і Нубійську пустелі. Близько 6 ст. до н. е. фінікійці здійснювали тривалі морські походи навколо Африки. У 6 ст. до н. е. карфагенянин Ганнон мореплавець зробив плавання уздовж західного узбережжя континенту. Згідно запису на плиті, залишеної ним в одному з храмів Карфагена, він досяг внутрішньої частини Гвінейської затоки, куди європейці проникли через майже дві тисячі років. У період римського панування і пізніше рибальські судна досягали Канарських островів, римські мандрівники проникали глибоко в Лівійську пустелю (Л. К. Бальбе, С. Флакк). У 525 році візантійський купець, мореплавець і географ Козьма Індікоплов піднявся вгору по річці Ніл, перетнув Червоне море і об'їздив узбережжя східної Африки. Він залишив 12-томний твір, що служив єдиним для свого часу джерелом відомостей про річку Ніл і суміжні території.
