1.Площадь Дальнего Востока занимает 6,9 млн кв. км,что составляет 41% всей территории России. Дальний Восток среди природно хозяйственных регионов страны по площади территории занимает первое место.
2.Дальний Восток - это самый малонаселенный район Российской Федерации. При средней плотности населения 1,2 человека на 1 км2, численность населения составляет более 7,6 млн человек. Население по территории размещено крайне неравномерно.
3.Климат Дальнего Востока РФ отличается особой контрастностью — от резко континентального (вся Якутия, колымские районы Магаданской области) до муссонного (юго-восток), что обусловлено огромной протяжённостью территории с севера на юг (почти на 4500 км.) и с запада на восток (на 2500-3000 км.).
4.Дальний Восток граничит с крупнейшими странами Азиатско-Тихоокеанского региона — Китаем, Японией, через Тихий океан с США, Канадой, а также со странами Юго-Восточной Азии.18 мая 2014 г.
5.-
6.Климат юга Дальнего Востока - муссонный.
7.Тундра, лесотундра, тайга, арктические пустыни
параграф 51
1.Дальний Восток - это самый малонаселенный район Российской Федерации. При средней плотности населения 1,2 человека на 1 км2, численность населения составляет более 7,6 млн человек.
2.Топ-5 крупных городов Дальнего Востока
Петропавловск-Камчатский — 400 кв. км.
Хабаровск — 383 кв. км.
Владивосток — 331 кв. км.
Комсомольск-на-Амуре — 325 кв. км.
Благовещенск — 321 кв. км.
термін метод (від грецького metodos) у широкому розумінні -шлях до чогось, тобто спосіб соціальної діяльності. поняття методологія у філософії має два значення: перше - система способів, заходів і операцій, що застосовують у науці та інших сферах діяльності; друге - вчення про систему, теорія методу. методологія -метанаукове дослідження, спрямоване не на об'єкт, а на знання про об'єкт, тобто на методи і засоби, за яких здобуте. основне призначення методології - здійснювати критичні функції у ставленні до науки. така традиція закладена німецьким філософом ім-мануїлом кантом. на думку іммануїла канта, перед методологією стоїть завдання не просто описувати пізнавальний процес, а визначати можливості здобуття нового знання. іммануїл кант сформулював питання, що мають методологічне значення і в сучасних умовах «як можливе теоретичне природознавство? »; «як можливе загальне і необхідне знання? »; «які умови реалізації спадкоємності у пізнанні? ». така суть методологічного підходу до пізнання. методологія тому не може бути дескриптивною (описувальною) або нормативною (пропонованою), її завдання полягає в тому, щоб з позицій минулого досвіду наукового знання, його історії аналізувати сучасний стан наукового пізнання, і на цій підставі прогнозувати дальший розвиток, усвідомлюючи, що будь-яке таке прогнозування має сугубо ймовірний і евристичний характер.
у сучасній філософії проблеми методу і методології обговорюються у філософії науки, системному підході, синергетиці, феноменології, структуралізмі та ін. питання соціальної методології досліджуються також у герменевтиці (ганс , генріх ріккерт та і сучасна методологія уникає крайніх оцінок методологічних програм або абсолютизації будь-якої з них, що мало місце у минулому. багатьма дослідниками обґрунтовується методологічний плюралізм (тобто різні методологічні підходи). в сучасній науці склалася багаторівнева концепція методологічної теорії, що включає діалектику (від грецького веду розмову, сперечаюсь) - вчення про загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання, метафізику (те, що йде після фізики); на відміну від старої метафізики, нова визнає загальний зв'язок явищ і займається пошуками оптимальних засобів тлумачення розвитку. в арсеналі сучасної методології також є принцип соціальної обумовленості пізнання, соціокультурний детермінізм, тобто наука розглядається як підсистема культури, ураховуються суб'єктивні параметри пізнавального процесу, редукціонізм (відсовування назад), еволюціонізм, синергетика та ін. провідні ідеї синергетики: системність, цілісність світу і наукового знання про світ, спільність закономірностей розвитку матеріальної і духовної організації, нелінійність (багатоваріантність і необоротність), глибинні взаємозв'язки хаосу і порядку, новий образ світу, безперервно виникаючого та ін.[2, c. 56-57]
