Объяснение:
Чем отличается горная местность от равнинной? ответ предельно прост: равнинная местность - это местность с исключительно ровной и плоской поверхностью, перепады высот на которой малозаметны и очень незначительны. Горная же местность отличается тем, что на ней расположены горы - участки, которые резко возвышаются над поверхностью. Горы обычно характеризуются большими уклонами рельефа и колебанием высоты. Помимо всего прочего, на равнинах и в горах, расположенных практически рядом, в одной климатической зоне, могут быть различные климатические условия. Еще один момент - на равнине можно увидеть линию горизонта, в горах же это невозможно.
Источник: https://travelask.ru/questions/82367-nazovite-osnovnye-otlichiya-gornoy-mestnosti-ot-ravninnoy
1 Чёрное море считается тёплым,но почему северо-западная часть его покрывается в отдельные зимы льдом? На Чёрном море климат в основном континентальный,а циклоны с Атлантики приносят сюда плохую погоду,из-за чего море может покрыться льдом.
2.Почему солёность Чёрного и Азовского морей ниже океанической и отличается между самими морями? Потому что это внутренние моря,в них впадает много полноводных рек.Солёность морей отличается из-за размеров и глубины морей,а также из-за затруднённого водообмена между морями.
3.Чем обусловлено различие глубин Чёрного и Азовского морей? Азовское море образовалось из части Чёрного моря после поднятия Крымских гор.
4.Чем можно объснить бедность видового состава животного мира Черного моря? Низкая солёность воды и присутствие сероводорода на глубине свыше 150 метров.
5.Почему Азовское море теряет своё рыбопродуктивное значение? Это постройка водохранилищ на реках,впадающих в Азовское море,повышение солёности,разрушение речных лиманов,усиление загрязнения моря,попадание в море гребневиков,которые уничтожают планктон.
Кожна форма - це геометричне тіло, обмежене зверху і з боків поверхнями різного зовнішнього вигляду та протяжності. Вони називаються елементами рельєфуі поділяються на плоскі поверхні і схили. При зіткненні двох чи більше елементарних поверхонь різної орієнтації в просторі утворюються вершини, гребені, сідловини, перегини схилів, лінії вододілів і тальвегів.
Форми рельєфу поділяють на додатні (опуклі) та від'ємні (ввігнуті), прості і складні, замкнуті й незамкнуті (відкриті). Від'ємні форми (котловина, долина) утворені схилами, які розміщуються навпроти один одного. У додатних форм (гора, хребет) схили розміщені в різних сторонах. Додатні та від'ємні форми можуть розміщуватись на місцевості на деякій відстані одна від одної або прилягати, утворюючи поєднані форми. Поєднані одна з одною додатні та від'ємні форми мають спільний схил, у зв'язку з чим межа між ними може бути проведена тільки умовно.
Замкнутими називають форми, обмежені схилами зі всіх боків, а відкритими (незамкнутими) ті з них, які не мають схилів з одного чи двох боків. Відкриті форми ніколи не бувають ізольованими.
Вони прилягають до сусідніх форм більшого розміру або зливаються з ними, ускладнюючи їх зовнішній вигляд. Горизонталі, що оточують їх на топографічних картах, ніколи не замикаються, тоді як замкнуті форми зображуються горизонталями, що мають вигляд кілець чи овалів.
Замкнуті від'ємні форми рельєфу безстічні. Тому в них, при наявності непроникних порід в умовах вологого клімату, дуже часто назбирується вода, утворюючи озера та болота. По незамкнутих від'ємних формах відбувається посилений стік поверхневих вод, внаслідок чого до них, здебільшого, прилягають ріки та струмки.
За ступенем складності всі форми діляться на складні й прості. Прості форми, звичайно, невеликі за розмірами, мають більш-менш правильні геометричні контури і не діляться на форми меншого розміру. Складні форми - це комбінації окремих простих форм. У рельєфі земної поверхні переважають складні форми.
Вони утворюються в результаті руйнування і розчленування раніше створених простих форм або в результаті накопичення пухкого уламкового матеріалу на їх поверхні, тому виникають різноманітні накладені форми (насаджені й вироблені). В цих двох випадках малі форми, що ускладнюють більші утворення, пізніші за часом свого виникнення, у зв'язку з чим їх називають вторинними формами.
Великі форми, на яких вони розміщені, називають первинними. Інколи дрібні форми виникають на поверхні великих одночасно з їх утворенням і є цілком обов'язковим елементом їх морфології. Такими вважають кратери вулканічних конусів, русла дельтових проток і т. д. Часто такі форми виникають не одночасно, а в різний час, утворюючись послідовно одна за одною з ростом тієї великої форми, яку вони ускладнюють. їх називають серійними формами. Це, зокрема, річкові, морські, озерні тераси, які ускладнюють схили річкових долин, морських та озерних котловин.
З літака чи високої гори рельєф земної поверхні здається таким, що складається з хаотичного нагромадження різноманітних додатних і від'ємних форм. Однак при уважному вивченні земної поверхні завжди можна знайти велику кількість форм, подібних за розмірами або зовнішнім виглядом, а іноді й за своєю внутрішньою будовою та походженням. Якщо такі форми розташовуються близько одна до одної, то їх об'єднують у природні комплекси, які називають типами рельєфу.
Типи рельєфу - це закономірні поєднання форм рельєфу, подібних за певними ознаками.
Залежно від розмірів виділяють форми рельєфу:
планетарні (материки, геосинкліналі, серединно-океанічні хребти тощо);мегаформи (гірські пояси, рівнинні країни, планетарні розколи тощо);макроформи (окремі хребти або впадини однієї гірської країни і т. ін.);мезоформи (переважно екзогенного генезису - долини рік, балки, моренні гряди тощо);мікроформи (ерозійні ритвини, берегові вали, карстові лійки і т. ін.);наноформи (дрібні вимоїни і промоїни, купини і т. ін.).
Окремі форми та їх поєднання можуть вивчатися з різних поглядів. Геоморфологія вивчає зовнішні особливості й розміри форм рельєфу, внутрішню будову, походження рельєфу та історію його формування, а також розповсюдження на земній поверхні окремих форм і типів рельєфу. Існують три основних напрямки у вивченні рельєфу, які досить тісно пов'язані один з одним, - морфографічний, морфометричний і генетичний.
При морфографічному вивченні рельєфу описуються тільки його зовнішні риси. Звертається увага на вигляд форми рельєфу в плані (ізометричні, витягнуті, округлі, овальні тощо), на форму їх поперечного та повздовжнього профілів (пряма, опукла, ввігнута, східчаста), на особливості переходу однієї форми рельєфу в іншу (плавний, різкий)