ответ:Кліматичні умови Північної Америки. Реферат
Північна Америка витягнута з півночі на південь на 7000 км і в зв'язку з цим розташована в усіх широтних кліматичних поясах Північної півкулі, за винятком екваторіального. Більша частина материка лежить у субарктичному і помірному поясах, менша – в субтропічному. Арктичний, тропічний і субекваторіальний пояси у межах материка займають порівняно невеликі території
Узимку материк дуже охолоджується, а тому в центрі його формується область підвищеного тиску. Баричний максимум знаходиться приблизно в районі 40° пн. ш. і 110° з. д., звідки повітря розтікається в різні напрями. Проте в зв'язку з невеликою протяжністю материка в широтному напрямі стійкого континентального антициклону не буває. Найінтенсивніші в цей час Ісландський і Алеутський мінімуми.
В середині зими області зниженого тиску майже змикаються над північною Канадою і "витискують" область підвищеного тиску над материком на південь.
У зв'язку з тим, що в помірних широтах переважає західний перенос, великий вплив на материк має Алеутський мінімум. Узимку по його південно-східній периферії виноситься відносно тепле тихоокеанське повітря. Наприклад, у Сіетлі в цей час середня температура над поверхнею землі становить близько +8°. Переваливши через Скелясті гори, циклони, що рухаються з Тихого океану, втрачають вологість і відносно прогріваються. Лише на межі між США і Канадою в районі Британської Колумбії, де гори знижуються, тихоокеанське повітря проникає далеко на схід.
Взимку також переноситься морське арктичне повітря, яке заходить далеко на південь і часто приносить снігові опади. Холодне повітря нерідко досягає навіть узбережжя Мексиканської затоки і півострова Флоріди, викликаючи заморозки. Разом з тим відбувається і зворотний процес: тепле і вологе повітря проникає на північ.У результаті взаємодії таких різних повітряних мас над центральною і східною частинами Північної Америки погода досить нестійка.
Взимку на півночі материка радіаційний баланс має від'ємне значення, в січні нульова ізолінія теплового балансу проходить приблизно по 40° пн. ш.
Середня температура січня на більшій частині Канади й Аляски становить -20°, -25°, в центрі Гренландії -55°. Однак на півдні США зимові температури плюсові, а в південній частині Центральної Америки досягають +20°, +25°.
На відміну від Європи у Північній Америці на тих самих широтах температура повітря значно нижча. Так, у Нью-Йорку січень на 9° холодніший, ніж у Неаполі; в Міннеаполісі – на 11°, ніж у Мілані, у Вінніпезі – на 14,5°, ніж у Києві. Лише тихоокеанське узбережжя за температурними умовами січня наближається до Західної Європи.
Дощі взимку – часте явище на узбережжі Британської Колумбії і в південно-східній частині Аляски.
Суха, малосніжна зима, подібна до забайкальсько гається лише в західній частині Канади і на східних схилах Скелястих гір.
Улітку над материком утворюється барична депресія з центром на південному заході. Області підвищеного тиску над океаном розростаються і переміщуються на північ. Алеутський циклон досягає великої сили, але охоплює тільки узбережну смугу в межах субтропічних широт.
Значно більший вплив на материк має Азорський антициклон. Повітряні маси Атлантики проникають аж до східних схилів Скелястих гір і, звичайно, панують над внутрішніми рівнинами. З віддаленням від океану вони трансформуються над материком у повітря помірних широт.
Влітку сильніше позначається вплив вологих повітряних мас з Мексиканської затоки, які переміщуються по західній периферії антициклону і несуть велику кількість атмосферних опадів на південно-східні райони Північної Америки. Цей мусон чітко проявляється до 40° пн. ш.
Як і взимку, з півночі по західній периферії Ісландського мінімуму на материк проникають холодні арктичні маси повітря, які поширюються лише на північну частину материка.
Циклонічна діяльність влітку значно слабша, ніж взимку, а тому й слабший в цей час меридіональний обмін повітряних мас.
У районі Центральної Америки влітку панують тропічні атлантичні повітряні маси, а на самому перешийку діє південно-західний екваторіальний мусон.
Влітку і навесні, коли проходять циклони, бувають катастрофічні бурі - торнадо. Вони утворюються в теплих секторах циклонів перед холодними фронтами.
у
Объяснение:
1.окаменелости, — ископаемые остатки организмов или следы их жизнедеятельности, относящиеся к прежним геологическим ЭПОХАМ 2В процессе индивидуального развития формируются новые, более сложные при поведенческие реакции — условные рефлексы (как следует из названия для их образования требуются определенные условия). Например, условный рефлекс перехода проезжай части только на зеленый цвет 3. Тектонические плиты - это подземные слои, которые движутся, всплывают, а иногда и разрушаются, и чье движение и шок могут вызвать явления континентального дрейфа, землетрясений, рождения вулканов, образования гор и океанических траншей..
Байкальская складчатость - длилась от 1200 до 500 млн. лет назад. Названа в честь озера Байкал, так как участок Сибири, где располагается озеро сформировался именно в этот период. К байкальской складчатости также относится Енисейский кряж, Патомское нагорье, хребет Хамар-Дабан, часть территории Аравийского полуострова и Бразильского плоскогорья.
Каледонская складчатость - 500-400 млн. лет назад. Названа в честь Каледонии на острове Великобритания, где и была впервые открыта. В эту складчатость сформировалась Великобритания, Ирландия, Скандинавия, Ньюфаундленд, Южный Китай, Восток Австралии.
Герцинская складчатость - 400-230 млн. лет назад. В этот период сформировалась значительная часть Европы, Урал, Аппалачи, Большой Водораздельный хребет, Капские горы
Мезозойская складчатость - 160-65 млн. лет назад. Соотносится с Мезозойской эрой, когда по Земле бродили динозавры. В этот период сформировались Кордильеры, Большая часть Дальнего Востока России
Альпийская складчатость - началась 65 млн. лет назад. В альпийскую складчатость образовались самые молодые, а потому самые неспокойные участки земной коры. В этих местах активно идут процессы вулканизма, часто случаются землетрясения, продолжают образовываться горы. По большей части они расположены в районах столкновения литосферных плит. Это Алеутские острова, Карибские острова, Анды, Антарктический п-ов, Средиземное море, Малая Азия, Кавказ, Юго-Западная Азия, Гималаи, Большие Зондские острова, Филиппины, Япония, Камчатка и Курилы, Новая Гвинея и Новая Зеландия. Не знаю надо ли так много, но думаю пригодится) тут найдёшь все для таблицы и даже больше)