В Атлантическом, как и в Тихом океане, образуется два кольца поверхностных течений. В северном полушарии Северное Пассатное течение, Гольфстрим, Северо-Атлантическое и Канарское течения образуют движение вод по часовой стрелке. В южном полушарии Южное Пассатное, Бразильское, течение Западных ветров и Бенгельское образуют движение вод против часовой стрелки. Из-за значительной протяженности Атлантического океана с севера на юг в нем в большей мере развиты меридиональные потоки вод, чем широтные.
Горох овочевий - одна з найхолодостійкіших овочевих культур. Сходи його на поверхню ґрунту з’являються за температури 4°С. Короткочасне зниження температури повітря до мінус 4-6°С нешкідливе для рослин. При з’явленні сходів сім’ядолі на поверхню ґрунту не виносяться. При пошкодженні сім’ядолей рослини гинуть, тому пересаджувати рослини гороху не можна.Низькі температури після з’явлення сходів у межах 8-12°С позитивно впливають на ріст кореневої системи та асиміляційного апарату. Однак, за температури повітря менше 15°С затримується квітування. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин гороху знаходиться в межах 18-20°С. Мозкові сорти гороху менш пристосовані до низьких температур. Вони краще формують урожай за температури 20-22°С.Високі температури ґрунту (10-16°С) під час з’явлення сходів гороху негативно впливають на подальший ріст і розвиток кореневої системи, і вона відстає від надземної. Рослини ростуть повільно, прискорюється квітування та формуються дрібні боби з малою кількістю зерен.У зв’язку з тим, що горох вимагає для свого росту і розвитку невисоких температур повітря і ґрунту, в Україні найвищі врожаї його одержують в районах Лісостепу, Полісся та західних областей.Вимоги до світла. Рослини гороху досить вимогливі до світла. При його нестачі вони витягуються, листки їх набувають світло-зеленого забарвлення, послаблюються процеси фотосинтезу. Утворення бобів та зерна в них уповільнюється та затримується, внаслідок чого продуктивність рослин знижується. Загущення рослин у посівах також негативно позначається на врожайності гороху. Вони витягуються, листки передчасно жовтіють та відмирають. У зв’язку з тим, що в південних районах у літній період температури ґрунту та повітря підвищені, а тривалість дня коротша, ніж в умовах Полісся, вегетаційний період рослин затримується. При штучному скороченні тривалості дня до 10 годин деякі сорти гороху не зацвітають.Вимоги до вологості ґрунту. Оптимальна вологість ґрунту для росту та розвитку рослин гороху знаходиться в межах 80% НВ. Найбільшу потребу у вологості ґрунту рослини проявляють за 15-20 днів до квітування та масового зав’язування бобів. Тому в цей період у південних районах України рослини потрібно 2-3 рази поливати. Нестача вологи в зазначений період призводить до значного зниження врожайності. Коренева система гороху не переносить близького залягання ґрунтових вод, а також перезволоження орного шару ґрунту. На таких ґрунтах коренева система його швидко відмирає, рослини передчасно жовтіють та відмирають.
С ростом народонаселения и появлением более совершенных общественных формаций человек получал в свои руки власть, все более возраставшую по мере развития техники. Всю историю человечества, в сущности, следует рассматривать как борьбу человека с окружающей средой, как последовательное освобождение его от различного рода зависимостей, в которые поставила его природа, и, наконец, как «порабощение» им мира с его почвами, растениями и животными.
С самого начала деятельность человека играла важную роль в естественном равновесии, и, если с течением времени она становилась все более активной, ее давность все же нельзя сбрасывать со счетов2.
В течение очень длительного времени влияние человека на при-роду ограничивалось двумя факторами: малой плотностью населения на протяжении тысячелетий и крайне незначительным арсеналом орудий производства. В некоторых районах земного шара это положение сохраняется и до нашего времени. Впрочем, это не говорит о том, что в те отдаленные времена человек не оказывал значительного влияния на окружающую среду, порой даже и во вред своим собственным интересам.
В отличие от большей части животных человек полностью разрушить свое местообитание, обусловливающее его существование, задолго до того, как он ощутит результат своей деятельности. В силу этого относительно устойчивое равновесие между человеком и окружающей его средой достигается лишь по истечении скрытого периода, уже после того, как процесс деградации местообитания становится необратимым. Когда размножение травоядных животных достигает предела, который приводит к чрезмерному выпасу, популяция их быстро сокращается. Когда хищные животные размножаются настолько, что запасы их добычи иссякают или резко уменьшаются, число этих животных сокращается соответственно недостатку в добыче. Человек же не знает ограничительных факторов благодаря своему уму и противостоять самым тяжелым условиям окружающей среды. Поэтому можно предположить, что биологическое равновесие между человеком и природой исчезло довольно быстро — по-видимому, с того времени, как охотник стал скотоводом, и особенно с тех пор, как он стал земледельцем. Некоторые районы мира, издавна населенные людьми и ставшие колыбелью древней культуры, пришли в упадок задолго до возникновения «современной» цивилизации. В ряде мест Африки и Америки коренные жители в какой-то степени были повинны в значительном оскудении природы еще до появления там европейцев. А в Азии значительные демографические сдвиги причинили этому континенту невозместимый ущерб.
