Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 8 клас>>Нерудні корисні копалини. Родовища нерудної сировини для металургійної та керамічної промисловості, виробництва будівельних матеріалів, родовища дорогоцінного каміння. Мінеральні води і грязі. Забезпеченість України мінерально-сировинними ресурсами, їх господарська оцінка, основні шляхи раціонального використання і охорони.
Нерудні корисні копалини — найбільш поширені в Україні як за кількістю видів, так і за кількістю відкритих та освоєним родовищ. Пояснюється це тим, що до них належать надзвичайно різноманітні за походженням породи й мінерали. Нерудні копалини широко використовуються у будівництві, науці й техніці, побуті та медицині. Вони є сировиною для багатьох галузей промисловості. За запасами деяких нерудних корисних копалин (сірки, облицювального каменю, каоліну) Україна посідає провідне місце в Європі, а за запасами графіту — друге в світі (поступається лише Китаю).
Хімічна мінеральна сировина. Сировиною для хімічної промисловості є сірка, кам'яна і калійна солі, фосфорити, апатити.
Україна має великі запаси сірки. Сірка осадового походження нагромадилася в Передкарпатському крайовому прогині. Передкарпатський сірконосний басейн (який заходить у межі сусідніх і країн — Польщі та Румунії) належить до найбільших в Європі і світі. Там виявлено понад 20 родовищ самородної сірки, її видобували у Львівській області в кар'єрах з Роздольського, Язівського, Подорожнянського, Новояворівського родовищ та підземної виплавки — з Немирівського. Проте внаслідок тривалого видобування сірки у великих кількостях родовища сильно І виснажились. Нині на більшості з них розробку припинено.
Родовища солей в Україні внаслідок тривалого видобування також сильно виснажені, тому видобування цих копалин різкої зменшилося. З Передкарпатським прогином пов'язаний єдиний в Україні басейн калійної солі. Її у великих кількостях видобували з Калуш-Голинського (Івано-Франківська область) і Стебниківського (Львівська область) родовищ.
Потужні поклади кухонної солі у кам'яному вигляді залягають у Донбасі, Дніпровсько-Донецькій западині й Закарпатті, а у вигляді природних підземних розсолів — у Передкарпатті. Найбільшими родовищами кам'яної солі, які вже тривалий час розробляються, є Артемівське і Слов'янське (Донецька область), Солотвинське (Закарпатська область). Значні запаси кухонної солі містяться в ропі солоних водойм Азово-Чорноморського узбережжя та Криму. Зокрема її видобувають з озера Сиваш.
Поклади фосфоритів і апатитів, що є сировиною для виробництва мінеральних добрив, загалом незначні і поки що не розробляються. Промислові запаси фосфоритів знайдено у Придніпров'ї, Придністров'ї, Сумській і Харківській областях, апатитів — у Житомирській і Запорізькій областях. Поклади апатитів приурочені до магматичних і метаморфічних порід Українського щита.
Будівельна сировина. Надзвичайно багаті надра України на природні матеріали, які використовуються в будівельній галузі. Одні з них ідуть на промислову переробку, інші безпосередньо спрямовуються на будівництво.
Мергель, крейда, вапняк, глина — сировина для виробництва цементу, леси і глини використовують для виробництва цегли і черепиці. Гіпс, суглинки і вапняк ідуть на виготовлення так званих в'яжучих матеріалів, а пісок — як наповнювач до бетону. Родовищ цих порід в Україні багато, і вони поширені повсюдно. Це стосується також і родовищ каменю — природного стінового (туфи, вапняки), будівельного (пісковики, граніти, базальти) та декоративно-облицювального (граніти, габро, лабрадорити, базальти, мармур). Більшість родовищ облицювального каменю приурочена до Українського щита, найцінніші його види залягають у Житомирській, Рівненській, Хмельницькій, Запорізькій, Закарпатській областях. За запасами базальту Україна посідає провідне місце в Європі. Його видобувають у Дніпропетровській і Рівненській (Клесівське родовище) областях. Мармур розробляють у Закарпатті, Криму та Донбасі.
Это самый близкий к полюсам переходный климатический пояс Земли. В течение года здесь сменяют друг-друга умеренная и арктическая (антарктическая) воздушные массы. На Земле он преимущественно расположен в Северном полушарии, занимая территории Северной Канады, Аляски в Америке, южной оконечности Гренландии, север Исландии и Скандинавского полуострова, а также север Западной, Средней Сибири и Дальнего Востока. В Южном полушарии к нему относят северную оконечность Антарктического полуострова, а также ряд антарктических островов. Пояс преимущественно занят природными зонами тундры и лесотундры. Лето здесь непродолжительное, температуры не доходят до +20°C. Большие площади этого пояса в Сибири и Канаде не успевают прогреться за холодное приполярное лето и, там располагаются районы многолетней мерзлоты. С приходом арктической воздушной массы зимой температуры опускаются до отрицательных значений и держатся ниже 0°C большую часть года. Во внутренних районах материков они нередко опускаются до -50 -60°C. Осадков выпадает немного: от 500 до 250 мм и менее, но низкое испарение даже при таком их количестве заболачиванию многих районов пояса. Суровый климат не благоприятствует для проживания человека. Строительство городов затрудняется особенностями грунта за счет мерзлоты, а короткое лето, холодный климат, условия полярной ночи и полярного дня негативно сказываются на здоровье.
Лёд образуется в основном в водных бассейнах при понижении температуры воздуха. На поверхности воды при этом появляется ледяная каша, сложенная из иголочек льда. Снизу на неё нарастают длинные кристаллики льда, у которых оси симметрии шестого порядка размещаются перпендикулярно к поверхности корочки. Соотношения между кристаллами льда при разных условиях образования показаны на рис. Лед распространен всюду, где имеется влага и где температура опускается ниже 0° С. В некоторых районах грунтовый лед оттаивает только на незначительную глубину, ниже которой начинается вечная мерзлота. Это так называемые районы вечной мерзлоты; в областях распространения многолетнемерзлых пород в верхних слоях земной коры встречаются т. наз. подземные льды, среди которых различают современный и ископаемый подземный лёд. Не менее 10% всей площади суши Земли покрывают ледники, слагающая их монолитная ледяная порода носит название ледниковый лёд. Ледниковый лёд образуется в основном из скопления снега в результате его уплотнения и преобразования. Ледниковый покров занимает около 75% площади Гренландии и почти всю Антарктиду; самая большая мощность ледников (4330 м. ) – установлена близ станции Бэрд (Антарктида) . В центральной Гренландии толщина льда достигает 3200 м. Месторождения льда общеизвестны. В местностях с холодной долгой зимой и коротким летом, а также в высокогорных районах образуются ледяные пещеры со сталактитами и сталагмитами, среди которых наиболее интересными являются Кунгурская в Пермской области Приуралья, а также пещера Добшине в Словакии. Температура замерзания соленой океанической воды на 1 - 2° С ниже, чем пресной. При охлаждении плотность соленой воды увеличивается, верхний слой ее оказывается тяжелее и погружается вниз, а к поверхности океана поднимаются более теплые слои воды. Такое перемешивание воды препятствует образованию льда. Лед образуется только в арктических и антарктических широтах, где зима долгая и очень холодная. Замерзают также некоторые неглубокие моря, расположенные в умеренном поясе. Льдом покрывается около 15% площади океана. Различают однолетние и многолетние льды. Океанический лед может быть неподвижным, если он связан с сушей, или плавучим, т. е. дрейфующим. В океане встречаются льды, отколовшиеся от ледников суши и спустившиеся в океан. Крупные массивы этого льда называют айсбергами. Остров Гренландия «поставляет» в океан горообразные айсберги, а от шельфовых ледников Антарктиды откалываются столообразные айсберги, достигающие в длину более 100 км. Это кладовые чистейшей пресной воды. Айсберги, украшая пейзаж полярных широт, порой создают угрозу для кораблей. Ледовый покров, как неотъемлемая часть мирового океана, оказывает значительное влияние на климат нашей планеты.
Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 8 клас>>Нерудні корисні копалини. Родовища нерудної сировини для металургійної та керамічної промисловості, виробництва будівельних матеріалів, родовища дорогоцінного каміння. Мінеральні води і грязі. Забезпеченість України мінерально-сировинними ресурсами, їх господарська оцінка, основні шляхи раціонального використання і охорони.
Нерудні корисні копалини — найбільш поширені в Україні як за кількістю видів, так і за кількістю відкритих та освоєним родовищ. Пояснюється це тим, що до них належать надзвичайно різноманітні за походженням породи й мінерали. Нерудні копалини широко використовуються у будівництві, науці й техніці, побуті та медицині. Вони є сировиною для багатьох галузей промисловості. За запасами деяких нерудних корисних копалин (сірки, облицювального каменю, каоліну) Україна посідає провідне місце в Європі, а за запасами графіту — друге в світі (поступається лише Китаю).
Хімічна мінеральна сировина. Сировиною для хімічної промисловості є сірка, кам'яна і калійна солі, фосфорити, апатити.
Україна має великі запаси сірки. Сірка осадового походження нагромадилася в Передкарпатському крайовому прогині. Передкарпатський сірконосний басейн (який заходить у межі сусідніх і країн — Польщі та Румунії) належить до найбільших в Європі і світі. Там виявлено понад 20 родовищ самородної сірки, її видобували у Львівській області в кар'єрах з Роздольського, Язівського, Подорожнянського, Новояворівського родовищ та підземної виплавки — з Немирівського. Проте внаслідок тривалого видобування сірки у великих кількостях родовища сильно І виснажились. Нині на більшості з них розробку припинено.
Родовища солей в Україні внаслідок тривалого видобування також сильно виснажені, тому видобування цих копалин різкої зменшилося. З Передкарпатським прогином пов'язаний єдиний в Україні басейн калійної солі. Її у великих кількостях видобували з Калуш-Голинського (Івано-Франківська область) і Стебниківського (Львівська область) родовищ.
Потужні поклади кухонної солі у кам'яному вигляді залягають у Донбасі, Дніпровсько-Донецькій западині й Закарпатті, а у вигляді природних підземних розсолів — у Передкарпатті. Найбільшими родовищами кам'яної солі, які вже тривалий час розробляються, є Артемівське і Слов'янське (Донецька область), Солотвинське (Закарпатська область). Значні запаси кухонної солі містяться в ропі солоних водойм Азово-Чорноморського узбережжя та Криму. Зокрема її видобувають з озера Сиваш.
Поклади фосфоритів і апатитів, що є сировиною для виробництва мінеральних добрив, загалом незначні і поки що не розробляються. Промислові запаси фосфоритів знайдено у Придніпров'ї, Придністров'ї, Сумській і Харківській областях, апатитів — у Житомирській і Запорізькій областях. Поклади апатитів приурочені до магматичних і метаморфічних порід Українського щита.
Будівельна сировина. Надзвичайно багаті надра України на природні матеріали, які використовуються в будівельній галузі. Одні з них ідуть на промислову переробку, інші безпосередньо спрямовуються на будівництво.
Мергель, крейда, вапняк, глина — сировина для виробництва цементу, леси і глини використовують для виробництва цегли і черепиці. Гіпс, суглинки і вапняк ідуть на виготовлення так званих в'яжучих матеріалів, а пісок — як наповнювач до бетону. Родовищ цих порід в Україні багато, і вони поширені повсюдно. Це стосується також і родовищ каменю — природного стінового (туфи, вапняки), будівельного (пісковики, граніти, базальти) та декоративно-облицювального (граніти, габро, лабрадорити, базальти, мармур). Більшість родовищ облицювального каменю приурочена до Українського щита, найцінніші його види залягають у Житомирській, Рівненській, Хмельницькій, Запорізькій, Закарпатській областях. За запасами базальту Україна посідає провідне місце в Європі. Його видобувають у Дніпропетровській і Рівненській (Клесівське родовище) областях. Мармур розробляють у Закарпатті, Криму та Донбасі.