Название реки – Амазонка. 2.Положение на материке – северная часть материка Южная Америка. 3.Где берет начало – слияние двух рек - Мараньон и Укаяли. 4. Координаты истока - 4° ю. ш. 73° з. д 5 Куда впадает – Атлантический океан. 6 Координаты устья - 0° ю. ш. 50° з. д. 7.К бассейну какого моря (океана)принадлежит – Атлантического. 8. Положение между параллелями - 5° с.ш. - 19° ю.ш. (вместе с притоками) 9. Положение между меридианами 73° з. д - 50° з. д. (от истока до устья) 10 Направление течения с запада на восток. 11 Положение относительно других природных объектов. На севере – Оринокская низменность, Гвианское плоскогорье, на западе – Анды, на юге – Ла-Платская низменность, Бразильское плоскогорье. На востоке – Атлантический океан. 12. Зависимость характера течения реки от рельефа – равнинная река. Течение спокойное. 13. Тип питания – дождевое. В нижнем течении важную роль играют также и океанские приливы распространяющиеся вверх по реке на 1400 км. 14. Режим реки – Не замерзает. Полноводна в течение всего года. У правых притоков паводки наблюдаются с октября по март (лето Южного полушария), у левых — с апреля по октябрь (лето Северного полушария). Минимальный сток наблюдается в августе – сентябре 15. Правые притоки - Журуа, Пурус, Мадейра, Тапажос, Шингу, Токантинс 16. Левые притоки - Иса, Жапура, Риу-Негру. (Всего около 20 притоков длиной более 1500 км.) 17. Хозяйственное значение реки – Судоходна на расстояние 4300 км. Океанские суда могут подниматься вверх по реке на расстояние 1690 км от устья, до города Манаус. Общая длина всех водных путей в Бассейне Амазонки равна 25 000 км. Главные порты: Белен, Сантарен, Обидус, Манаус (Бразилия), Икитос (Перу). В реке насчитывается более 2 тысяч видов рыб, много промысловых.
Гірський регіон не без підстав відносять до слаборозвинених регіонів,
враховуючи низький рівень урбанізації, потенціал підприємництва,
відносно слабкий рівень економічного розвитку і високий рівень
безробіття населення. Значною мірою це пов’язано з його периферійністю, невигідністю географічного розміщення, а відповідно, труднощами з
комунікативною доступністю, віддаленістю від головних ринків, слабкими
зв’язками з центром. «Для території Українських Карпат характерні складні
структурні проблеми, зокрема в області економічного розвитку, ринку
праці, соціального стану населення, екології та природокористування»[3].
Гірські території Українських Карпат на відміну від височин і низин
характеризуються багатьма особливими ознаками, які визначають
параметри виробництва, форми господарської активності, а також
економічний розвиток регіону в цілому. Суттєвою ознакою гірських земель
є велика вертикальна мінливість і крутизна території. Висотні відмінності
знаходять своє відображення у наявності різних кліматично-рослинних
поясів. Крутизна схилів території Карпат впливає на пропорції між орними
землями, зеленими угіддями, багаторічними насадженнями і лісами.
Відмінності у висоті місцевості, відповідно і особливості ландшафту
(територіально-природного комплексу) створюють разом із тим нові
шанси для місцевих жителів у сфері несільськогосподарського розвитку,
зокрема існують великі можливості для розвитку туризму, рекреації та
надання оздоровчих послуг. Складність природних умов у горах істотно
обмежує можливості вибору форм та видів господарської діяльності,
негативно впливає на зайнятість горян. Це стало причиною низьких доходів
жителів гір, погіршення демографічної ситуації, зростання соціальної
напруженості, відтоку населення з гірських сіл та їх спустошення.
Необхідність зупинки цих явищ обумовлена не тільки загрозою втрати
«культурного а й економічними та екологічними причинами[