Ну а зимой Северная Европа — бальзам на душу тоскующих по настоящей зиме — с пушистыми сугробами выше головы, разлапистыми елями под снежными шапками, непременными вечерними фонариками под заснеженными крышами и прочими радостями уюта посреди января, типа пуховых носков, мурчащего кота и глинтвейна за любимой книжкой.
Туристические приманки Северной Европы — великолепная природа (чего стоят хотя бы гейзеры Исландии и небезызвестный вулкан с зубодробительным именем, а также поля застывшей лавы и сероводородные проталины с соответствующим ароматом), достаточное количество интересных исторических достопримечательностей — от стоянок первобытных людей до средневековых ратуш и соборов и футуристических творений современных архитекторов, а также примечательная «горнолыжка» — без франко-итальянского золотого флёра, зато с северной добротностью, щедростью и радушием. Что же до путешествия по Скандинавии, то в регионе чрезвычайно распространены автобусные туры — благо в активе «автобусников» непосредственное соседство с Питером и прекрасные дороги. Популярностью также пользуются круизы по норвежским фьордам — узким живописным заливам с кристально чистой водой и почти отвесными склонами, покрытыми лесами. Ну а тем, кто жизни не мыслит без водных просторов, порекомендуем отправиться в многодневный круиз по Балтике, с заходом в скандинавские порты и посещением североевропейских столиц.
Гала́ктика (дав.-гр. Γαλαξίας — «молочний») — гравітаційно зв'язана система із зір і зоряних скупчень, міжзоряного газу, пилу й темної матерії. Усі об'єкти в складі галактик беруть участь в обертанні навколо спільного центру мас
Галактики — надзвичайно далекі об'єкти. Відстань до найближчих із них вимірюється в мегапарсеках, а до далеких — в одиницях червоного зміщення. Саме через віддаленість неозброєним оком розрізнити на небі можна лише три з них: туманність Андромеди (видно в північній півкулі), Велику і Малу Магелланові Хмари (видно в південній). Вирізнити окремі зорі в зображеннях інших галактик не вдавалося аж до початку XX століття. До початку 1990-их років налічувалося не більше 30 галактик, в яких вдалося побачити окремі зорі (всі ці галактики належать до Місцевої групи). Після запуску космічного телескопа «Габбл» і введення в дію 10-метрових наземних телескопів кількість галактик, в яких вдалося розрізнити окремі зорі, значно зросла.