Горизонталь - след пересечения секущей плос-кости с поверхности земли. Понятие о горизонтали можно получить, если представить себе местность, затопленную до заданной высоты. Береговая линия в этом случае будет горизонталью. Изменяя уровень воды (высоту уровенной поверхности) получим горизонтали с различными высотами.
Высота точки - это расстояние по нормали от точки на поверхности земли до уровенной поверхности, принятой за отчетное численное выражение высоты называется отметкой (Н). За начало отсчета в нашей стране принят средний уровень Балтийского моря, который отмечен в виде футштока (медная полоса, укрепленная на одном из устоев обводного канала в г. Кронштадт) Разность отметок двух точек называется превышением
На картах и планах высоты горизонталей изменяются через равные промежутки. Разность высот соседних горизонталей называют высотой сечения рельефа, а расстояние между горизонталями на плане - заложением. Высоту сечения рельефа выбирают в зависимости от масштаба карты или плана и характера местности. Стандартные высоты сечения рельефа: 0.25; 0.5; 1.0; 2.0; 2.5; 5.0; 10.0м. В пределах данного плана или карты высота сечения рельефа постоянна. Только в местах со сравнительно большим расстоянием между горизонталями и для рисовки деталей рельефа в необходимых местах проводятся пунктирными линиями полугоризонтали. Для вычерчивания горизонталей используют светло-коричневую тушь (сиену жжоную), которая закрывает ситуацию, обычно изображаемую черным цветом.
Горизонтали подписывают на планах и картах в разрывах основанием в сторону понижения ската местности. Кроме отметок горизонталей на картах подписывают отметки характерных точек рельефа (вершины горы, дна котловины и т.д.). Направление склона местности показывается у горизонталей бергштрихами - черточками, проводимыми в сторону понижения местности. Бергштрихи выставляются не у всех горизонталей, но в количестве достаточном для чтения рельефа.
Удачи:))
Объяснение:
Населення на Землі розміщене нерівномірно. Це зумовлено різними причинами:
а) впливом природного фактора: пустелі, тундра, високогір'я, території, вкриті льодом, та тропічні ліси не сприяють розселенню людей;
б) дією історичних особливостей заселення земної суші;
в) відмінностями в сучасній демографічній ситуації: особливості приросту населення на континентах;
г) впливом соціально-економічних умов життя людей, їх господарською діяльністю, рівнем розвитку виробництва.
Найвищу щільність населення мають країни, в яких на 1 км2 припадає 200 осіб. До цієї групи входять: Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Ізраїль, Ліван, Бангладеш, Індія, Республіка Корея, Японія, Філіппіни.
Країни, в яких щільність населення близька до середньосвітової, - 46 осіб/км2: Камбоджа, Ірак, Ірландія, Малайзія, Марокко, Туніс, Мексика, Еквадор. Найнижчу щільність населення - 2 особи/км2 мають: Монголія, Лівія, Мавританія, Намібія, Гвіана, Австралія.
Загальна щільність населення Землі постійно змінюється. Якщо в 1950 р. вона становила 18 осіб/км2, в 1983 - 34, на початку 90-х років - 40, а в 2004 р. - 53. Близько 60% людства живе на низовинних ділянках Землі не вище 200 м, а 4/5 - на висотах до 500 м над рівнем моря. Рідконаселені або зовсім не заселені території (у т. ч. материкові льодовики Антарктиди і Гренландії) займають майже 40% території суші, де проживає 1% населення Землі.
У найбільш заселених районах світу, що займають до 7,0% території ойкумени, проживає до 70% усього населення Землі.
