М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
браинли56
браинли56
30.05.2022 13:03 •  География

Які традиції відрізняють україшнів віл інших народів НАДО

👇
Ответ:
diana9996
diana9996
30.05.2022

відповідь:

Українська культура має свої унікальні традиції, які виділяють її серед інших народів. Особливою рисою української культури є поєднання християнських та язичницьких обрядів. Наприклад, святкування Різдва Христового в Україні супроводжується колядуванням та щедруванням, які мають коріння в язичницьких обрядах з приводу зимового сонцестояння.

Українські традиції також пов’язані з національними звичаями та святами, такими як Великдень та День незалежності. Також значна увага приділяється народному мистецтву, зокрема, вишивці, яка є визначним символом української культури.

Український народ має свою мову, яка вважається офіційною державною мовою України. Українська мова має свої особливі характеристики та діалекти, що відрізняє її від інших мов.

Крім того, український народ має свої національні страви та напої, такі як борщ, вареники, сало, горілка. Традиції української кухні відрізняються за використанням свіжих продуктів та спецій, які надають стравам традиційний смак.

4,4(53 оценок)
Ответ:
милаш06
милаш06
30.05.2022

Українські традиції відрізняються багатством символіки та символізму. Вони включають в себе велику увагу до народних ремесел, вишивки, писанкарства, співу та танцю. Українські свята та обряди також мають свої унікальні особливості, які відображають культурну спадщину та історію України.

Объяснение:

Українські традиції мають багато унікальних особливостей, які відрізняють їх від інших народів. Ось декілька традицій, які є характерними для української культури:

1. Велике значення має родинна єдність: Українці дуже поважають сімейні зв'язки та родинні цінності. Родина вважається основою суспільства, і часто проводяться святкування, які об'єднують усю родину.

2.Кольорова народна вишивка: Українська вишивка відома своєю красою та розмаїттям орнаментів. Вона використовується як частина національного одягу і символізує національну гордість та спадщину.

3. Святкування традиційних свят: Українці мають багато свят, які святкуються з покоління в покоління. Наприклад, Різдво, Великдень, Івана Купала, Масляна та багато інших. Ці свята супроводжуються спеціальними обрядами, піснями, танцями та стравами.

4.Кулінарна спадщина: Українська кухня відома своєю смачною та поживною їжею. Борщ, вареники, голубці, сало, ковбаси та багато інших страв є невід'ємною частиною української культури.

5. Козацька спадщина: Україна має багату козацьку історію, яка залишила свій слід у традиціях країни. Козацькі звичаї, військові традиції та легенди про козаків є важливою частиною української національної спадщини. Козацтво символізує воля, сміливість і національну гордість українського народу.

Це лише кілька прикладів унікальних традицій, які відрізняють українців від інших народів. Українська культура багата та різноманітна, і ці традиції є важливим елементом національної ідентичності українського народу.

4,4(68 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
lykuanenkoartem
lykuanenkoartem
30.05.2022
Формация железомарганцевых конкреций абиссальных котловин развита на обширных площадях и представлена совокупностью рудных провинций, приуроченных к крупным морфоструктурам дна - участкам абиссальных котловин. Размещение рудных провинций ЖМК подчиняется широтной зональности, что позволяет в пределах планетарного пояса выделить три самостоятельных рудных пояса, приуроченных к определенным широтам. Северный субтропический и тропический пояс расположен между 40њ с. ш. и экватором. Наиболее ярко он представлен в Тихом океане. Это рудные провинции Северо-западная, Северо-восточная, Калифорнийская, Кларион-Клиппертон, Центрально-Тихоокеанская, Восточно-Марианская и Филиппинская. В Атлантике это провинция Североамериканской котловины, а также рудопроявления в котловинах Канарской и Сьерра-Леоне. 

Южный субтропический и тропический пояс расположен между экватором и 40њ ю. ш. В Тихом океане к нему относятся провинции Южно-Тихоокеанская, Перуанская и Чилийская. В Индийском - Агульяс, Мадагаскарская, Центрально-Индоокеанская, Осборн, Западно-Австралийская, Натуралиста, Амстердамская, Крозе. В Атлантике известны провинции Капская и Бразильская. 

Южный высокоширотный пояс расположен между 40њ ю. ш. и Южным Полярным кругом. Эти руды в равной мере могут связываться как со структурами Тихого и Атлантического океанов, так и со структурами Южного полярного бассейна. Последнее представляется более справедливым. Здесь выделяются провинции Беллинсгаузена, Южно-Тихоокеанского поднятия и моря Скотия, а также цепь рудопроявлений к югу от Австрало-Антарктического срединно-океанического хребта. 

Всего в Мировом океане выделено 26 конкреционных объектов, характеризующихся различной площадью, продуктивностью, содержаниями металлов. 

Наиболее детально изученной и по современному состоянию изученности наиболее богатой и перспективной является провинция Кларион-Клиппертон в Северо-Восточной котловине Тихого океана. Характеристика этой провинции приводится ниже.
4,4(40 оценок)
Ответ:
MAMAV147
MAMAV147
30.05.2022
Географія ґрунтів одночасно вивчає закономірності просторових змін ґрунтів і причини цих змін. Причинами просторо­вих змін ґрунтів є просторові зміни факторів ґрунтоутворення (клі­мату, ґрунтоутворюючих порід, рельєфу, рослинності і тваринного світу, діяльності людини, тривалості ґрунтоутворення тощо). Отже, закономірності географічного поширення ґрунтів є результатом складної взаємодії всіх факторів ґрунтоутворення.Основними законами географії ґрунтів є: 1) закон горизонталь­ної зональності; 2) закон вертикальної зональності; 3) закон фаціальності ґрунтів; 4) закон аналогічних топографічних рядів (зо­нальних типів ґрунтових комбінацій).Закон горизонтальної зональності сформулював В. В. Докуча­єв у праці «К ученню о зонах природи» (1899). Згідно з цим зако­ном основні типи ґрунтів поширені на поверхні континентів земної кулі широкими смугами (зонами), які послідовно змінюють одна одну відповідно до зміни клімату, рослинності та інших факторів ґрунтоутворення. Цей закон проявляється в наявності на земній поверхні ґрунтово-біокліматичних поясів, які перетинають конти­ненти. В Північній півкулі виділяють п'ять широтних ґрунтово-біо­кліматичних поясів: полярний, бореальний, суббореальняй, субтро­пічний і тропічний. Для кожного поясу характерні свої ряди типів ґрунтів, які не зустрічаються в інших поясах.Закон вертикальної зональності також відкрив В. В. Докуча­єв, вивчаючи ґрунтовий покрив Кавказу. В гірських системах про­стежується послідовна зміна типів ґрунтів у міру наростання абсо­лютної висоти від підніжжя гір до їх вершин у зв'язку зі зміною клімату, рослинності та інших факторів ґрунтоутворення. Склад ґрунтових зон в гірських країнах в основному аналогічний складу зон на рівнині.Закон фаціальності ґрунтів обґрунтували Л. І. Просолов ї І. П. Герасимов. Суть його полягає в тому, що місцеві провінціальні (фаціальні) особливості клімату зумовлюють появу специфічних місцевих ознак ґрунтів і навіть формування інших типів. Така різ­номанітність зумовлена неоднаковою континентальністю клімату, неоднаковим сезонним розподілом опадів тощо.Закон аналогічних топографічних рядів (вчення про зональні ґрунтові комбінації) остаточно сформулювали при проведенні ве­ликомасштабних ґрунтово-картографічних досліджень для потреб землевпорядкування. Основи його було закладено в працях В. В. Докучаєва, М. М. Сибірцева, Г. М. Висоцького, М. О. Дімо, С. О. Захарова, С. С. Неуструєва та інших вчених. Суть його в то­му, що поширення ґрунтів на великих територіях (в межах зон) зу­мовлене переважно впливом рельєфу, ґрунтоутворюючими порода­ми та іншими місцевими умовами ґрунтоутворення. У всіх зонах ця закономірність має аналогічний характер: на підвищених елемен­тах залягають автоморфні, генетично самостійні ґрунти, яким влас­тива акумуляція малорухомих речовин; на понижених елементах рельєфу формуються генетично підпорядковані ґрунти (гідроморфні), які акумулюють в своїх горизонтах рухомі продукти ґрунтоут­ворення; на схилах залягають перехідні ґрунти. В наш час вивчен­ня топографічних закономірностей поширення ґрунтів виділилось в окремий напрям географії ґрунтів під назвою вчення про структуру ґрунтового покриву (В. М. Фрідлянд, 1923)
4,8(43 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: География
Полный доступ к MOGZ
Живи умнее Безлимитный доступ к MOGZ Оформи подписку
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ