Объяснение:
1) program abc;
var x,y:real;
begin
readln(x,y);
if (x>0) then begin // проверка по x
if (y>0) then
writeln('1th'); // попадает в первую
if (y<0) then
writeln('4th'); // проверка в четвёртую
end
else begin
if (y>0) then
writeln('2nd'); // попадает во вторую
if (y<0) then
writeln('3th'); // попадает в третью
end;
end.
2)
program abc;
var A:array [1..4] of real; // ввод массива из четырёх чисел
i,max,min:shortint; // i - цикл, max - индекс максимального значения, min - минимального
s:real; // сумма
begin
readln(a[1]); // ввод первого значения
max:=1;
min:=1; // считаем что первое значение и минимум и максимум
for i:=2 to 4 do
begin
readln(A[i]); // ввод массива
if A[i]>a[max] then // Если данный элемент больше максимального
max:=i; // То записываем индекс этого элемента
if A[i]<A[min] then // аналогично с минимумом
min:=i;
end;
s:=A[max]+a[min]; // суммируем и выводим
write(s);
end.
Маршрутиза́ція (англ. Routing) — процес визначення маршруту прямування інформації між мережами. Маршрутизатор (або роутер від англ. router) приймає рішення, що базується на IP-адресі отримувача пакету. Для того, щоб переслати пакет далі, всі пристрої на шляху слідування використовують IP-адресу отримувача. Для прийняття правильного рішення маршрутизатор має знати напрямки і маршрути до віддалених мереж.
Є два типи маршрутизації:
Статична маршрутизація — маршрути задаються вручну адміністратором.
Динамічна маршрутизація — маршрути обчислюються автоматично за до протоколів динамічної маршрутизації — RIP, OSPF, EIGRP, IS-IS, BGP, HSRP та ін, які отримують інформацію про топологію і стан каналів зв'язку від інших маршрутизаторів у мережі.
Оскільки статичні маршрути конфігуруються вручну, будь-які зміни мережної топології вимагають участі адміністратора для додавання і видалення статичних маршрутів відповідно до змін. У великих мережах підтримка таблиць маршрутизації вручну може вимагати величезних витрат часу адміністратора. У невеликих мережах це робити легше. Статична маршрутизація не має можливості масштабування, яку має динамічна маршрутизація через додаткові вимоги до налаштування і втручання адміністратора. Але і у великих мережах часто конфігуруються статичні маршрути для спеціальних цілей у комбінації з протоколами динамічної маршрутизації, оскільки статична маршрутизація є стабільнішою і вимагає мінімум апаратних ресурсів маршрутизатора для обслуговування таблиці.
Динамічні маршрути виставляються іншим чином. Після того, як адміністратор активізував і налаштував динамічну маршрутизацію за одним з протоколів, інформація про маршрути оновлюється автоматично в процесі маршрутизації після кожного отримання з мережі нової інформації про маршрути. Маршрутизатори обмінюються повідомленнями про зміни у топології мережі в процесі динамічної маршрутизації.
Протоколи
Протокол маршрутизації (RIP, OSPF, IGRP, EIGRP, IS-IS, BGP, HSRP тощо) може працювати тільки з пакетами, які належать до одного з маршрутизованих протоколів, наприклад, IP, IPX чи AppleTalk.
Объяснение: