язык с++
Объяснение:
#include <iostream>
using namespace std;
int main() {
setlocale(LC_ALL, "ru");
int number[15] = {4,6,8,10,12,14,16,18,20,22,24,26,28,30,32 };
cin >> number[0];
printf("%d\n", number[0]);
printf("%d\n", number[1]);
printf("%d\n", number[2]);
printf("%d\n", number[3]);
printf("%d\n", number[4]);
printf("%d\n", number[5]);
printf("%d\n", number[6]);
printf("%d\n", number[7]);
printf("%d\n", number[8]);
printf("%d\n", number[9]);
printf("%d\n", number[10]);
printf("%d\n", number[11]);
printf("%d\n", number[12]);
printf("%d\n", number[13]);
printf("%d\n", number[14]);
system("pause");
}
Program F1;
var x,y:integer;
begin
x:=10;y:=20;
if x > y then
begin x:=1; y:=2 end
else begin x:=2; y:=1;end;
writeln(x,' ',y);
end. 2 1
Пояснення. Виконуються оператори, що стоять після else, а потім writeln
Program F2;
var x,y:integer;
begin
x:=10;y:=20;
if x < y then
begin x:=1; y:=2 end
else begin x:=2; y:=1;end;
writeln(x,' ',y);
end. 1 2
Пояснення. Виконуються оператори, що стоять після then, а потім writeln
Program F3;
var x,y:integer;
begin
x:=10;y:=20;
if x < y then
begin x:=1; y:=2 end
else x:=2; y:=1;
writeln(x,' ',y);
end. 1 1
Пояснення. Виконуються оператори, що стоять після then, а потім y:=1 та writeln. Оператор y:=1 виконується, бо він не відноситься до else
Program F4;
var x,y:integer;
begin
x:=10;y:=20;
if x < y then
begin x:=1; y:=2 end
else begin x:=2; y:=1; end;
x:=0; y:=0;
writeln(x,' ',y);
end.
Понятие разряда числа известно из математики, это "место" для цифры. Например, в числе 49 (записано в десятичной системе счисления) есть два разряда, в каждом разряде может стоять любая из 10 цифр. Чтобы получить значение числа, нужно умножить цифры на веса разрядов (для 0-го разряда – единиц – нужно умножить на 1, для 1-го – десятков – на 10, для разряда сотен на 100 и т.д.) Таким образом, 49 = 4 * 10 + 9 * 1
Для записи чисел в двоичной системе счисления используются двоичные разряды, на месте каждого двоичного разряда может стоять 0 или 1. Веса двоичных разрядов уже не степени 10, а степени 2, в остальном всё так же, например, двоичная запись
состоит из шести двоичных разрядов.
В определении имеется в виду примерно следующее. Представим себе двоичный разряд. В нём может быть записано либо 0, либо 1, и если 0 и 1 там могут появиться с одинаковой вероятностью (или, по крайней мере, мы совсем ничего не знаем о вероятностях появления нулей и единиц), то количество информации о конкретном значении двоичного разряда равна 1 биту.
Подобный подход хорошо работает, если, например, нужно записать что-то в память устройства. Она устроена примерно так, что каждая ячейка может содержать либо 0, либо 1, так что чтобы записать число из 6 двоичных разрядов, нужно потратить 6 бит памяти.
Мне нравится другое определение: бит – единица информации, соответствующая уменьшению неопределённости в два раза. Если рассмотреть множество альтернативных вселенных, то примерно в половине из них значение будет 1, в половине 0. Значит, знание о том, какое значение в двоичном разряде, уменьшает неопределенность (=количество подходящих вариантов вселенных :)) в два раза