begin
var (cost, t, k) : = (arr(15, 70, 125, 230, 440), arr(1, 5, 10, 20, 60), new integer[5]);
var n : = readinteger('n-> ');
for var i : = 4 downto 0 do
begin
k[i] : = n div t[i]; n : = n mod t[i];
end;
if k[0] * cost[0] > = cost[1] then begin k[0] : = 0; inc(k[1]); end;
if k[0] * cost[0] + k[1] * cost[1] > = cost[2] then
begin
k[0] : = 0; k[1] : = 0; inc(k[2]);
end;
if k[0] * cost[0] + k[1] * cost[1] + k[2] * cost[2] > = cost[3] then
begin
k[0] : = 0; k[1] : = 0; k[2] : = 0; inc(k[3]);
end;
if k[0] * cost[0] + k[1] * cost[1] + k[2] * cost[2] + k[3] * cost[3] > = cost[4] then
begin
k[0] : = 0; k[1] : = 0; k[2] : = 0; k[3] : = 0; inc(k[4]);
end;
for var i : = 0 to 4 do writelnformat('{0} билет(ов)- {1} штук(а)', t[i], k[i]);
end.
пример(1):
n-> 37
1 билет(ов)- 0 штук(а)
5 билет(ов)- 0 штук(а)
10 билет(ов)- 0 штук(а)
20 билет(ов)- 0 штук(а)
60 билет(ов)- 1 штук(а)
пример(2):
n-> 35
1 билет(ов)- 0 штук(а)
5 билет(ов)- 1 штук(а)
10 билет(ов)- 1 штук(а)
20 билет(ов)- 1 штук(а)
60 билет(ов)- 0 штук(а)
Объяснение:
Особливо серед полонених виділявся Фрідріх — беззахисний, слабкий і дуже хворий. Як не дивно, він не втратив шанобливого ставлення до прекрасного, витонченого, любив працювати на землі — сіяв, вирощував. Одного дня Фрідріх "...скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки". Він дуже любив дітей, саджав їх на коліна та співав їм пісень.
Найдорожчим скарбом для нього була фотографія "двох дівчаток у білих сукеньках і білих черевичках". Полонений німець із захопленням показував її всім, а потім обережно ховав в рукавицю.
Діти не розуміли Фрідріха, жорстоко ставилися до полонених. Вони знищили грядку, де вмілими руками були посаджені Фрідріха квіти, кидали в нього каміння, "...зробили з паличок хрест, зв'язали його травою і поставили на грядці".
Страждання полоненого німця обірвалося одного зимового ранку, він повісився, "його знайшли під стіною барака..." Чому він так вчинив? На це питання є багато відповідей. Життя само підбило підсумок: раптом серед грудня зацвіла посіяна ним квітка як символ любові, вона розтопила кригу ненависті до переможеного ворога.
Минуло півстоліття, а будинки, які зводили німці, стояли й були дуже теплими та міцними. Оповідач новели — дівчинка, а згодом — жінка похилого віку розповіла, що її син вирішив повісити полицю, взяв у руки дриль, яка раптом шурхнула в стіну. Коли вибили цеглину, то побачили стару рукавицю! А в ній — довоєнне фото тих самих Дівчаток у білих сукеньках...
Любов Пономаренко своєю новелою прагне закріпити в свідомості читача біблійні істини: любов покриває багато гріхів, бо ніколи вона не перестає жити в серцях людей.
// коментар
Объяснение: