Маршрутиза́ція (англ. Routing) — процес визначення маршруту прямування інформації між мережами. Маршрутизатор (або роутер від англ. router) приймає рішення, що базується на IP-адресі отримувача пакету. Для того, щоб переслати пакет далі, всі пристрої на шляху слідування використовують IP-адресу отримувача. Для прийняття правильного рішення маршрутизатор має знати напрямки і маршрути до віддалених мереж.
Є два типи маршрутизації:
Статична маршрутизація — маршрути задаються вручну адміністратором.
Динамічна маршрутизація — маршрути обчислюються автоматично за до протоколів динамічної маршрутизації — RIP, OSPF, EIGRP, IS-IS, BGP, HSRP та ін, які отримують інформацію про топологію і стан каналів зв'язку від інших маршрутизаторів у мережі.
Оскільки статичні маршрути конфігуруються вручну, будь-які зміни мережної топології вимагають участі адміністратора для додавання і видалення статичних маршрутів відповідно до змін. У великих мережах підтримка таблиць маршрутизації вручну може вимагати величезних витрат часу адміністратора. У невеликих мережах це робити легше. Статична маршрутизація не має можливості масштабування, яку має динамічна маршрутизація через додаткові вимоги до налаштування і втручання адміністратора. Але і у великих мережах часто конфігуруються статичні маршрути для спеціальних цілей у комбінації з протоколами динамічної маршрутизації, оскільки статична маршрутизація є стабільнішою і вимагає мінімум апаратних ресурсів маршрутизатора для обслуговування таблиці.
Динамічні маршрути виставляються іншим чином. Після того, як адміністратор активізував і налаштував динамічну маршрутизацію за одним з протоколів, інформація про маршрути оновлюється автоматично в процесі маршрутизації після кожного отримання з мережі нової інформації про маршрути. Маршрутизатори обмінюються повідомленнями про зміни у топології мережі в процесі динамічної маршрутизації.
Протоколи
Протокол маршрутизації (RIP, OSPF, IGRP, EIGRP, IS-IS, BGP, HSRP тощо) може працювати тільки з пакетами, які належать до одного з маршрутизованих протоколів, наприклад, IP, IPX чи AppleTalk.
Объяснение:
ответ: 1.Поначалу, все эти аббревиатуры вводят в ступор и отнимают речь, но сейчас все встанет на свои места.
2.Форматы графических файлов различаются представления данных изображения (в пиксельном или векторном виде) и поддерживают разные методы сжатия и функции Photoshop. Чтобы сохранить все возможности Photoshop (слои, эффекты, маски, и т. д.), сохраните экземпляр изображения в формате Photoshop (PSD).
3.Как и большинство форматов файлов, формат PSD поддерживает файлы размером до 2 ГБ. Файлы, размер которых превышает 2 ГБ, необходимо сохранять в формате Large Document Format (PSB), Photoshop Raw (только для сведенных изображений), TIFF (до 4 ГБ) или DICOM.
Стандартная битовая глубина изображений составляет 8 битов на канал. Использование следующих форматов позволяет обеспечить больший динамический диапазон для 16-или 32-битных изображений
4.Формат графического файла определяет хранения графической информации в файле (растровый или векторный), а также форму хранения информации (используемый алгоритм сжатия для уменьшения объёма файла). Растровые форматы используются для хранения растровых данных.
5.Векторная графика не теряет качество изображения при увеличении изображения или уменьшения, а растровая при таких манипуляциях теряет свое качество. Поэтому для плакатов и эмблем применяют чаще всего векторную графику. А растровая больше подходит для редактирования фотографии. Удачи!
Подробнее - на -