1) письмо-то было иероглифическое. чтобы выучить все иероглифы, нужно было обладать недюжинным терпением, хорошей памятью. а это как раз свойственно мудрым людям.
2) основными предметами в школе были письмо, грамота и счет, обучали гимнастическим , плаванию и хорошим манерам.
3)сначала писали на черепках глиняной посуды. когда ученик овладевал письмом, ему давали для письма папирус. писали тонкой тростниковой палочкой, используя черную и красную краски.
4) профессия писца считалась престижной и доходной, они были частью двора фараонов и освобождались от уплаты налогов, службы в армии и какой бы то ни было работы.
Усі дані у комп'ютері зберігаються у пам'яті. Щоб отримати доступ до даних нам необхідно знати де саме у пам'яті вони знаходяться. Пам'ять комп'ютера поділена на комірки, і кожна комірка має свій номер. Отже у якості місця у пам'яті можна вказати її номер (адрес). На самому початку розвитку комп'ютерної техніки люди писали програми у машиних кодах, тобто у прямих інструкціях для процесора, і місцезнаходження даних так і визначали — вказуючи їх адрес у пам'яті. Це була дуже кропітка і складна робота, припуститись помилки було дуже легко. Згодом була написана програма Асемблер (Assembler, складальник), яка отримувала програму у текстовому вигляді і перекодувала її у машині коди для процесора. Програма складалась з інструкцій для процесора, але вже у більш зрозумілому для людини вигляді. А для звернення до певної комірки пам'яті замість адреси комірки почали використовувати мнемонічні імена. Це набагато полегшило процес розробки програм, а правила представлення машиних команд у текстовому вигляді назвали "мова Асемблера". Можна сказати що мова Асемблера — це перша мова програмування.