#1)объектом
#2)
#3)системой
#4)3 4 5 8
#5) Объектами операционной системы являются: рабочий стол компьютера (так как функцией ОС является обеспечение пользовательского интерфейса), окно (документа, папки, приложения), сама папка и файл.
#6) окно доска
#7)
#8)
#9)Солнечная система растения
#10) компьютер автомобиль
#11)3и4
#12)А) Устройства ввода информации
Б) Устройства хранения информации
#13)определённая взаимосвязь, взаиморасположение составных частей, строение, устройство чего-либо. Структура — совокупность связей между частями объекта. Тонкая структура — группа близких уровней энергии и спектральных линий, различающихся из-за спин-орбитального взаимодействия. Сверхтонкая структура — группа близких уровней энергии и спектральных линий, различающихся из-за взаимодействия магнитны
#14). Водонагреватель. Служит для подогрева проходящей через него воды.
Входы: электропитание, холодная вода.
Выходы: горячая вода.
#15) электроэнергиия . регулятор громкости
Как исповедующий подход на атомарное разбиение кода на функции/методы/классы, предпочитаю видеть код, в котором каждая операция выполняется в своей функции.
Это упрощает повторное использование кода, да и мыслить такой код проще, чем когда тебе в одной функции нужно отслеживать несколько состояний для их синхронизации.
В данном задании действие этого подхода видно слабо.
P.S. srand(time(nulptr)) и rand() - "плохой" получения случайных чисел, так как время находится под контролем пользователя и он может выставлять время специально. Но "хороший" реализовывать здесь смысла нет.
===========================
Если решение удовлетворило, не забудь отметить его как "Лучшее".
===========================
Код:
#include <iostream>
#include <cstdlib>
#include <ctime>
int rand_range(int min, int max) {
return std::rand() % (max - min + 1) + min;
}
int* random_sequence(int N, int min, int max) {
int *arr = new int[N];
for(auto i = 0; i < N; ++i) {
arr[i] = rand_range(min, max);
}
return arr;
}
template<typename T>
void print_sequence(const T * arr, size_t size) {
for(auto i = 0; i < size; ++i) {
std:: cout << arr[i] << " ";
}
}
long calculate_production(const int *arr, size_t size) {
long accumulator = 1;
for(auto i = 0; i < size; ++i) {
if (i % 2 == 0) continue;
accumulator *= arr[i];
}
return accumulator;
}
int main() {
const int min_random = -19, max_random = 26;
int N;
std::cout << "How many number should we generate? N = ";
std::cin >> N;
std::srand(std::time(nullptr));
int *arr = random_sequence(N, min_random, max_random);
print_sequence(arr, N);
auto result = calculate_production(arr, N);
std::cout << ":" << result;
delete[] arr;
return 0;
}
Абзац є ключовим елементом у структурі документа для багатьох текстових процесорів.
Указані операції включають установку границь абзаців і абзацних відступів, вирівнювання, а також вмикання переносу слів.
Установку границь абзаців здійснюють за. до маркерів відступів, що знаходяться на координатній лінійці, або відповідними командами меню.
Вирівнювання (виключна). Розрізняють чотири види горизонтального (вліво, вправо, по центру, по ширині) і три види вертикального вирівнювання (вгору, вниз, по висоті).
Перенос. При вимкнутому режимі автоматичного переносу слово, яке не помістилося на рядку, повністю переноситься на наступний рядок. Це не додає тексту елегантності; його правий край залишається нерівним. Для поліпшення зовнішнього вигляду тексту використовують режим переносу. При ручному варіанті переносу користувач сам визначає місце переносу, вводячи дефіс, і жорстким переведенням каретки (натисканням на клавішу <Enter>) переходить на наступний рядок. Використання такого режиму переносу призводить до необхідності видалення дефісів при повторному форматуванні тексту документа.
При ввімкнутому режимі автоматичного переносу реалізується м'який варіант переносу: текстовий процесор сам ділить слово на склади і переносить його найкращим Цей режим не створює ніяких труднощів при повторному Форматуванні.