Якось п’ять тисяч рокiв тому...
Трипільська культура, що була розповсюджена на території України в VI—III тис. до н.е, овiяна загадками. Вчені досі точно не можуть сказати, звідки вона взялася і куди поділася. Дуже багато таємниць трипільці взяли з собою в небуття. І тепер археологи намагаються з’ясувати цей феномен.
Вона стала апогеєм розвитку людства періоду енеоліту. Це була справжня культура, яка випередила свій час. Трипільці за своєю діяльністю були землеробами і справжніми майстрами з обробки землі. Також вони мали високо розвинуту систему містобудування. Їх містоустрій досі дивує археологів усього світу.
Більша частина трипільських поселень зосередилася на території сучасної України, а її основним осередком стала Черкаська область. Тут розташовуються 11 поселень, iз яких найбільші — це «Тальянки», «Доброводи», «Чичиркозівка» та «Майданицьке». Усі ці об’єкти перебувають під опікою Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», що розташований у селищі Легедзине.
Цей музей-заповідник унікальний. У його фондах зберігаються автентичні пам’ятки, яким понад 5 тисяч років. На базі заповідника функціонує археологічна експедиція.
Музей розташований у мальовничому куточку Центральної України, серед зелених пагорбів і круч Черкащини, де колись народився та жив великий Кобзар. У фондах музею зберігається одна з найбільших в Україні колекцій кераміки. Аби розмістити все, не вистачає фінансування. «Потрібні виставкові вітрини, освітлення», — говорить директор музею-заповідника Владислав Чабанюк.
Біля музею розташувалися мальовничі мазанки, оздоблені в традиціях трипільського живопису. Відвідувачі можуть потрапити всередину, відчути атмосферу і справжній трипільський дух, який насправді панує в цьому місці.
Офіційно музей-заповідник функціонує з липня 2003 року. Але археологічні роботи ведуть тут із 1981 року. Започаткував їх український археолог Володимир Круц. І за 35 років діяльності вченим удалося дослідити 49 жител. Проте їх загальна кількість сягає близько 2700 одиниць. І це лише в Тальянках. «Тому роботи тут вистачить не на одне покоління. Треба дочекатися, поки з’явиться обладнання, за до якого можна буде зробити комплексний аналіз матеріалів. Поки його ще не існує», — зауважує голова археологічної екпедиції заповідника Олексій Корвін-Піотровський.
Щороку сюди, на Черкащину, з’їжджаються студенти історичних та педагогічних університетів. «Студентам ми можемо виділити лише невеличкий обсяг роботи, адже вона потребує надзвичайної прискіпливості: один неохайний рух, і матеріал буде пошкоджено... Ця копiтка робота — це також внесок у науку» — зауважує пан Корвін-Піотровський. Таким чином студенти багатьох українських вишів Києва, Черкащини, Кіровограда мають змогу практикуватися в археологічній роботі.
До речі, для дослідження культурного шару привозили магнітометр із Великобританії. Саме той, котрим досліджували місцевість біля Стоунхенджу. Для того аби зрозуміти, де знімати культурний шар, потрібно зробити магнітну зйомку, де буде видно об’єкти, сховані під землею.
«Коли працюєш із землею, стаєш землезалежним», — діляться науковці. Саме тому ця місцевість не відпускає вчених зi своїх історичних обіймів.
Присоединение Трансильвании к Румынии (в Румынии носит название Великого объединения 1918 года) — политическое событие, начавшееся 1 декабря 1918 года в ходе распада Австро-Венгрии, когда на съезде румын в городе Алба-Юлия делегатами было принято решение о вхождении ранее венгерской Трансильвании в состав королевства Румыния.Вхождение сепаратно настроенной по отношению к Венгрии Трансильвании в состав Румынии, социалистический переворот в самой Венгрии, территориальные споры венгров и чехословаков привели к началу Чехословацко-венгерской войны. В 1919 году в Трансильвании открылся румынско-венгерский фронт, а уже летом того же года румыны достигли Будапешта. Социалистическое правительство в Венгрии пало, а после подписания Трианонского договора, в котором документально закреплялись распад Австро-Венгрии и поражение Венгрии в Первой мировой войне, Трансильвания окончательно вошла в состав Румынии.
Объяснение:
В период между 1546-1962 годами Франция владела множеством колоний. Они были во всех регионах мира. При этом политика этой страны кардинально отличалась от колониальной политики другого крупного государства Европы - Британской империи.
За современным государством лишь сохранились остатки былой роскоши - заморские департаменты Франции. Наиболее крупные из них - Гваделупа, Французская Гвиана и Мартиника.[8,c.120]
Бывшие колонии создают союз франкоговорящих стран, именуемый франкофонией, который также считается современным наследием Французской колониальной империи.
Исторически у Франции были прекрасные условия для того, чтобы стать колониальной империей. Ведь Франция начала исследовать новые земли гораздо раньше своего будущего основного конкурента - Англии.
Исследования начались на семьдесят лет раньше. При этом во Франции жило в три раза больше людей, чем в Англии.[4,c.250]Это-то и помешало стране стать самой большой колониальной державой Европы,потому что внутриполитическая нестабильность ослабляла торгово-экономическую инфраструктуру.
Модель переселенческого колониализма была провалена. Уже в XVIII веке Франция уходит в тень Англии.
В период между 1546-1962 годами Франция владела множеством колоний. Они были во всех регионах мира. При этом политика этой страны кардинально отличалась от колониальной политики другого крупного государства Европы - Британской империи.
За современным государством лишь сохранились остатки былой роскоши - заморские департаменты Франции. Наиболее крупные из них - Гваделупа, Французская Гвиана и Мартиника.[8,c.120]
Бывшие колонии создают союз франкоговорящих стран, именуемый франкофонией, который также считается современным наследием Французской колониальной империи.
Исторически у Франции были прекрасные условия для того, чтобы стать колониальной империей. Ведь Франция начала исследовать новые земли гораздо раньше своего будущего основного конкурента - Англии.
Исследования начались на семьдесят лет раньше. При этом во Франции жило в три раза больше людей, чем в Англии.[4,c.250]Это-то и помешало стране стать самой большой колониальной державой Европы,потому что внутриполитическая нестабильность ослабляла торгово-экономическую инфраструктуру.
Модель переселенческого колониализма была провалена. Уже в XVIII веке Франция уходит в тень Англии.
Объяснение: это с поурочки мамытакже можно найти и в инете