Что такое Люблинская уния?
Это союз (государственного уровня) между Королевством Польским и Великим княжеством Литовским, которые по данному договору объединились в фактически одно государство. Это государство мы знаем как Речь Посполитую.
Люблинская уния была заключена в результате Сейма в Люблине в 1569 году.
Но обе стороны долго не могли прийти к общему решению, потому что 1) поляки хотели доминировать, а литовская сторона не хотела терять самостоятельность.
Почему уния вообще заключалась?
Причин этому несколько:
• Великое княжество Литовское хотело укрепить собственное положение, так как государство могло ра из-за Ливонской войны
• Великое княжество Литовское «было вынуждено» объединиться в союзное государство, чтобы избежать угрозу Москвы.
• Польская шляхта, наоборот, хотела получить новые богатые земли, новые владения и больше власти
• Католическая церковь могла расширить сферу своего влияния за счет присоединения Великого княжества Литовского
Вроде так
Объяснение:
Хараппська цивілізація розвивалася в долині річки Інд в 3300-1300 роках до нашої ери[3]. Найбільш значні центри — Ракхігархі (350 га), Мохенджо-Даро (300 га)[4], Хараппа (150 га), Лотхал (60 га) і Дхолавіра — 47 гектарів.[5]. Населення в роки розквіту складало близько 5 мільйонів осіб. Зрілий період розвитку Індської цивілізації тривав з 2600 до 1900 років до нашої ери. Простягалася на територіях нинішніх Афганістану, Пакистану і Північно-Західної Індії.
Протягом III-го тисячоліття до нашої ери розпочалася аридизація — поступове виснаження водних ресурсів регіону, де знаходилася держава. Можливою причиною аридизації археологи називають зрослу урбанізацію в регіоні і поступове осушення ґрунтів і річок. У підсумку це могло призвести до занепаду держави. При цьому, після занепаду, населення пішло на Схід.
Перші дані про існування доарійської цивілізації в західній Індії опублікував в XIX столітті Александр Каннінгем. Остаточно існування Індської цивілізації було встановлено в 1921-1922 роках експедицією на чолі з Джоном Маршаллом.
На піку розвитку Індська цивілізація мала населення у понад 5 мільйонів осіб. Жителі долини річки Інд розробили ряд нових ремесел — обробку сердоліку, обробку кістки, металургію бронзи, міді, свинцю і олова. Міста Хараппської цивілізації відрізняються чітким плануванням будівель. Будівельний матеріал — обпалена цегла з глини. Освоєні і використовувалися складні дренажні системи, системи водопостачання та цілі кластери великих нежитлових будівель.
При розкопках міст були знайдені дитячі іграшки і невелика кількість зброї, що вказує на незначну мілітаризацію держави і відносно мирні періоди існування. Численні печатки, прикрашені тваринами і міфічними істотами вказують на розвинену торгівлю з такими віддаленими країнами як Вавилон, Шумер і південна Месопотамія.