1.Вера в Иисуса Христа возникла в Палестине, в I веке нашей эры. Палестина находится возле Средиземного моря. Она граничит с Синайской и Аравийской пустынями. Палестина во времена Иисуса Христа находилась под игом правления Римской империи.
2.Иисус Христос учил людей прощать, жить по божьим заповедям.
Иисус говорил что все верующие в него которые истинно любят его попадут в рай и будут царствовать с ним на небе.
10 заповедей Библии кратко Рассказ о том, как Бог давал израильскому народу 10 заповедей, записан в двадцатой главе книги Исход. Вот их краткое содержание: Поклоняйся только своему Создателю. Не делай для поклонения никаких статуй и картин. Не используй имя Бога неподобающе. Субботу посвящай Богу (не занимайся повседневной работой). Уважай родителей. Не убивай. Не участвуй в распутстве. Не воруй. Не лги. Не завидуй.
3. Они верили ,что после смерти их будет ждать рай. бедняки надеялись на это . ведь при жизни им было тяжело и считали,что попадут в Утопию,где все равны и спарведливость рпавит. а богатые тоже мечтали,только еще лучше жить . и приносили в жертву церкви все богатства,чтобы замолить грехи. ни кто не хотел мучиться в аду.
что за безгрешную жизнь они получат по заслугам и будут жить намного лучше
4.Они им относились враждебно, потому что число христиан постоянно росло, это могло подорвать не только власть императора, но и могущество Рима. В то же самое время христиане были единобожными, то есть они верили в одного Бога - Христа. Они не могли поклоняться языческим римским богам, а тем более самому императору, который был смертным человеком. Таким образом, между ними происходили постоянные трения.
5.Крылатые выражения "иуда-предатель" и "тридцать сребреников" возникли из библейской истории о предательстве одного из двенадцати апостолов Иисуса Христа - Иуды Искариота. Тот предал своего учителя, выдав его за тридцать сребреников иудейским первосвященникам. Так имя Иуды стало синонимом предательства
Кирило Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на європейський лад. У процесі цієї перебудови виявилися дві головні політичні течії серед вищої козацької старшини. Одна з них, консервативна (речниками її були генеральний писар Андрій Безбородько й генеральний підскарбій Михайло Скоропадський), намагалася, зберігаючи традиційний козацький устрій Гетьманщини, наблизити його до шляхетського ладу Речі Посполитої. За гетьманування Кирила Розумовського Гетьманщину було поділено на повіти, запроваджено систему шляхетських судів — земських, ґродських і підкоморських (1760-1763), війтівські посади у великих містах передано до козацької старшини. Поширилися політичні права старшини, яка частіше брала участь у старшинських з'їздах, «зібраннях», а згодом (1763-1764) у «Генеральному зібранні» в Глухові для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ. Термін «шляхетство» став офіційною назвою козацької старшини. Поруч з тим ішов процес обмеження прав посполитих, але одночасно було відкрито ширший доступ до старшини представникам некозацьких верств (духовенство, міський патриціат тощо).
Друга політична течія, до якої належали здебільшого представники молодої старшинської інтелігенції, що здобували часто високу освіту в Західній Європі (речником їх були брати Туманські, зокрема Василь, майбутній генеральний писар), шукала зразків для державної перебудови своєї країни на Заході й воліла встановити в Україні (в дусі освіченого абсолютизму) гетьманську монархію, спадкову в роді Розумовських, але з наданням їй певних конституційних форм парламентарного типу («Генеральні зібрання»). Ця течія набрала більшого впливу на початку 1760-х pp., коли вона 1764 року (мабуть, за згодою К.Розумовського) зробила спробу висунути свої домагання не лише в Україні (в тогочасних російських документах — Малоросії), але й перед російським урядом.
Це пожвавлення політичного життя й думки у Гетьманщині було пов'язане з діяльністю самого К. Розумовського. Він намагався — але без успіху — дістати право дипломатичних зносин, дбав про розвиток української торгівлі й промисловості, розпочав широку програму «національних строєній» (у зв'язку з проектом перенесення столиці до Батурина — цими заходами керував Григорій Теплов), реформував козацьке військо («воїнська екзерциція», за проектом полковника лубенського Івана Кулябки та інші заходи), планував відкриття університету в Батурині, сприяв розвиткові української науки (зокрема історії), літератури й мистецтва.
Объяснение:
1 Как варвары-германцы относились к античной культуре ?
2 Как церковь относилась к языческим обычаям
3 Чему учат в монастырских школах ?
4 Почему быстрое развитие культуры, при Карле Великом получила название Каролингское возрождение?
5 Зачем Карл Великий держал под подушкой навощенные таблички ?
Попроси больше объяснений Следить Отметить нарушение LeoHooo 27.09.2013
ответ
ответ дан
SemSamir
SemSamir
1. Они относились к ним с намеренными условиями.
2. Относилась она к обычаям, недовольно, они принуждали люде принимать христианскую веру, а те как нам уже известно поклонялись идолам.
3. Там учат латыни, грамматике, риторике, а только затем "царицу наук" - богословие.
4. Для управления обширной страной Карлу Великому нужны были грамотные чиновники и судьи. Он понимал: чтобы возродить Римскую империю, нужно возродить культуру, и прежде всего античные знания. При нем начался подъем культуры, который историки назвали Каролингским возрождением.
5. На это уже сам ответишь, а то мне уже спать пора!
Неограниченные возможности для обучения без рекламы со Знаниями Плюс
ПОПРОБУЙ СЕГОДНЯ