Гуситські війни та їх наслідкиРух гуситів викликав занепокоєння як папи римського, так і імператора. Розпочалася війна, яка набула характеру релігійної боротьби католицизму проти гуситського реформаційного руху і боротьби німців проти слов'ян.
Для придушення гуситського руху папа та імператор Священної Римської імперії оголошували один хрестовий похід за одним. Але військо хрестоносців постійно зазнавало поразок від блискучих полководців гуситів — сліпого рицаря Яна Жижки, а по його смерті—Прокопа Великого.
Гусити не тільки оборонялися, а й самі здійснювали походи за межі Чехії: з 1419 р. по 1434 р. вони викликали занепокоєння у папи та імператора. Але головною небезпекою для гуситів була не зовнішня, а внутрішня. Будь-який рух повинен мати кінцеву мету, а саме в цьому питанні у гуситів не було єдності. У їхньому русі брали участь різні соціальн суспільства: від феодалів до селян, від багатих до найбідніших. Коли, здавалося, основної мети гусити досягай, виявились основні розбіжності учасників руху. Гусити розділилися на поміркованих — чашників і радикальних — таборитів. Останніх очолив Ян Жижка.
Помірковані вимагали ліквідації привілеїв церкви, скасування церковного землеволодіння, спрощення церковного обряду, впровадження богослужіння чеською мовою і причастя двома видами; у політичному плані вони виступали за незалежну чеську монархію.
Таборити (від гори Табор у Південній Чехії, де знаходився їхній центр) були схильні до проведення соціальних реформ. Вожді таборитів, посилаючись на заповіти Христа, а також на воєнний стан, вимагали відмови від особистого майна і передачі його до спільної скарбниці, наполягали на скасуванні будь-яких податків. Вони заперечували культ святих, поклоніння святим мощам і стверджували, що будь-хто, навіть жінка, може вести богослужіння. Найзатятіші з таборитів наполягали не на реформі, а на скасуванні церкви, відкидали не тільки власність, а й сім'ю.
Чашників підтримували дворяни, вище духівництво, таборитів — частина дворян, селяни та інші бідн суспільства. Суперечки між таборитами і чашниками призвели до відкритого зіткнення. У битві поблизу Ліпан (1434 р.) таборитів було розгромлено. Зрештою, чашники уклали угоду з католицькою церквою, за якою дозволялися обидва види причастя, а богослужіння велося чеською мовою. Згодом цю поступку було скасовано.
У Чехії, хоча й не надовго, виникла національна церква, яка мала свої етнічні особливості. Для католицької церкви цей рух був попередником майбутньої Реформації.
История-область знаний, а также гуманитарная наука,занимающейся изучением человека (его деятельности, состояния, мировоззрения , социальных связей и организаций и так далее)
Музей-это учреждение, где хранятся, изучаются и выставляются для показа ценные произведения искусства, предметы и документы, имеющее культурное, научное, историческое значение,а также здание, в котором хранится это учреждение.
Демократия-(греч."власть народа" правления государством, при котором важнейшие вопросы решаются большинством голосов граждан.
Для придушення гуситського руху папа та імператор Священної Римської імперії оголошували один хрестовий похід за одним. Але військо хрестоносців постійно зазнавало поразок від блискучих полководців гуситів — сліпого рицаря Яна Жижки, а по його смерті—Прокопа Великого.
Гусити не тільки оборонялися, а й самі здійснювали походи за межі Чехії: з 1419 р. по 1434 р. вони викликали занепокоєння у папи та імператора. Але головною небезпекою для гуситів була не зовнішня, а внутрішня. Будь-який рух повинен мати кінцеву мету, а саме в цьому питанні у гуситів не було єдності. У їхньому русі брали участь різні соціальн суспільства: від феодалів до селян, від багатих до найбідніших. Коли, здавалося, основної мети гусити досягай, виявились основні розбіжності учасників руху. Гусити розділилися на поміркованих — чашників і радикальних — таборитів. Останніх очолив Ян Жижка.
Помірковані вимагали ліквідації привілеїв церкви, скасування церковного землеволодіння, спрощення церковного обряду, впровадження богослужіння чеською мовою і причастя двома видами; у політичному плані вони виступали за незалежну чеську монархію.
Таборити (від гори Табор у Південній Чехії, де знаходився їхній центр) були схильні до проведення соціальних реформ. Вожді таборитів, посилаючись на заповіти Христа, а також на воєнний стан, вимагали відмови від особистого майна і передачі його до спільної скарбниці, наполягали на скасуванні будь-яких податків. Вони заперечували культ святих, поклоніння святим мощам і стверджували, що будь-хто, навіть жінка, може вести богослужіння. Найзатятіші з таборитів наполягали не на реформі, а на скасуванні церкви, відкидали не тільки власність, а й сім'ю.
Чашників підтримували дворяни, вище духівництво, таборитів — частина дворян, селяни та інші бідн суспільства. Суперечки між таборитами і чашниками призвели до відкритого зіткнення. У битві поблизу Ліпан (1434 р.) таборитів було розгромлено. Зрештою, чашники уклали угоду з католицькою церквою, за якою дозволялися обидва види причастя, а богослужіння велося чеською мовою. Згодом цю поступку було скасовано.
У Чехії, хоча й не надовго, виникла національна церква, яка мала свої етнічні особливості. Для католицької церкви цей рух був попередником майбутньої Реформації.