Ростмагнатского землеволодіння. У першій половині XVII ст. на українських землях бистроросло магнатське землеволодіння. До цього магнатів підштовхувало ростспроса на хліб та іншу сільськогосподарську продукцію на західноєвропейських ринках.В Галичині розташовувалися маєтки Потоцьких, Собєських, Даниловичів, Одровонжей і інших в формі «ключів» - кількох сіл і містечок, управляліськак єдиний господарський комплекс. В 1629 році в Брацлавському воєводстві 80% Всіх селянських і міщанських дворів належало 18 магнатам, в Волинскомвоеводстве 75% селянських господарств знаходилося в латифундіях магнатів. Іменнона Волині розташовувалася «Острожчини» - володіння князів Острозьких. Кромеетого володіння К.-В. Острозького на початку XVII ст. знаходилися вБрацлавскому, Київському, Руському, Сандомирском, Краківському, Берестейському, Мінському, Новогрудському, Вітебськом і Віленскомвоеводствах. У них розташовувалися 620 населених пунктів, серед яких було 38городов. Однак найбільш значними були волинські володіння.
Річний прибуток князя К.-В. Острозького від всехвладеній досягав 1 млн злотих.
На Лівобережжі своїми розмірами відрізнялися поместнойВішневецкіх з центром в Лубнах. До «Вишневеччини», як називали їх сучасники, наприкінці 30-х рр XVII ст. входило 39,6 тис. селянських дворів, 56городов. Всього в Вишневецьких, що мали також землі в Поліссі, Поділлі, Волині та Галичини, було майже півмільйона «підданих» - посполитих селяни міщан.
Великі земельні володіння в інших районах Украіниімелі також Збаразькі, Хоткевича, Корецькі, Ружинські, Замойські, Жолкевські, Калиновські, Конєцпольські.
Земельні багатства магнатів зростали за счетнаследованія, покупки або захоплення маєтків, шлюбів, залюднення і освоеніеокраінних територій, дарувань з боку королів. Права магнатів на володіння земляміутверждалісь королівськими грамотами.
Сплав веры, силы духа и ненависти к поработителям скрепил разрозненные княжеские вотчины вокруг Москвы и объединенное войско выступило единой силой против Мамая. Однако, к этой битве долго готовились, овладевали наукой побеждать от князя Дмитрия Ивановича, до командиров полевой конной разведки княжей дружины. Было введено новое оружие - арбалет или самострел, поражающий на расстоянии значитеельно большем, чем лук татарского конника. Всвязи с этим было разработана новая тактика ведения боя на дальности не позволяющей противнику осыпать стрелами на скаку руссичей. Да и Орда была уже не та, что при Батые. За 250 лет владычества разленились и передрались многочисленные потомки Чингизхана. Мамай не был чингизидом, а потому ему подчинялись насильно, что не скрепляло ордынцев. После продолжительной сечи на Куликовом поле, когда засадный полк нанес удар, татары вполне могли справится с потерей инициативы, но каждый мурза спешил себя и все кинулись в бегство. Через два года Хан Тохтамыш сжег Москву, однако на дальнейшее развитие войны не решился. Долго еще длилось противостояние, пока Москва окончательно не окрепла, а Орда не рассыпалась на улусы.
Крестьянская война в Германии потерпела поражение. Войска Швабского союза и князей уже добивали в разных районах повстанцев, когда вышло в свет сочинение Лютера “Против разбойничьих и грабительских шаек крестьян”.
B этом памфлете Лютер с ненавистью осуждал мятеж и, захлестнутый яростью, призывал “рубить, душить, колоть” повстанцев “как бе- шсных собак”. Усмирители восстания действовали подобным обра- іом и без его призыва, но с этого времени Лютер твердо связал свою судьбу с существующими властями. Бюргерство, за исключением малой радикальной части, разделяло его отвращеиие к мятежу, хотя тон Лютера даже ряду его сторонников показался чрезмерно резким. Лютеранская Реформация продолжалась, ей удалось добиться успеха во многих северогерманских городах. Поражение Крестьян
Сподіваюся я хоч якось до
Объяснение:
Ростмагнатского землеволодіння. У першій половині XVII ст. на українських землях бистроросло магнатське землеволодіння. До цього магнатів підштовхувало ростспроса на хліб та іншу сільськогосподарську продукцію на західноєвропейських ринках.В Галичині розташовувалися маєтки Потоцьких, Собєських, Даниловичів, Одровонжей і інших в формі «ключів» - кількох сіл і містечок, управляліськак єдиний господарський комплекс. В 1629 році в Брацлавському воєводстві 80% Всіх селянських і міщанських дворів належало 18 магнатам, в Волинскомвоеводстве 75% селянських господарств знаходилося в латифундіях магнатів. Іменнона Волині розташовувалася «Острожчини» - володіння князів Острозьких. Кромеетого володіння К.-В. Острозького на початку XVII ст. знаходилися вБрацлавскому, Київському, Руському, Сандомирском, Краківському, Берестейському, Мінському, Новогрудському, Вітебськом і Віленскомвоеводствах. У них розташовувалися 620 населених пунктів, серед яких було 38городов. Однак найбільш значними були волинські володіння.
Річний прибуток князя К.-В. Острозького від всехвладеній досягав 1 млн злотих.
На Лівобережжі своїми розмірами відрізнялися поместнойВішневецкіх з центром в Лубнах. До «Вишневеччини», як називали їх сучасники, наприкінці 30-х рр XVII ст. входило 39,6 тис. селянських дворів, 56городов. Всього в Вишневецьких, що мали також землі в Поліссі, Поділлі, Волині та Галичини, було майже півмільйона «підданих» - посполитих селяни міщан.
Великі земельні володіння в інших районах Украіниімелі також Збаразькі, Хоткевича, Корецькі, Ружинські, Замойські, Жолкевські, Калиновські, Конєцпольські.
Земельні багатства магнатів зростали за счетнаследованія, покупки або захоплення маєтків, шлюбів, залюднення і освоеніеокраінних територій, дарувань з боку королів. Права магнатів на володіння земляміутверждалісь королівськими грамотами.