Абай выступал с протестом против межродовых распрей. Резко критиковал тщеславных, корыстолюбивых управителей, хитрых биев, нравы правящих слоев общества. В стихотворении «О казахи мои, мой бедный народ» поэт с болью в душе говорит о том, что в степи нет единства, порядка, везде разлад, из-за денег и власти кипит вражда. Большие надежды возлагал Абай на молодежь, он обращался к тем, кто «сердцем прозорлив и чуток». Тема просвещения народа в творчестве Абая приобрела огромное социальное звучание. В распространении знаний поэт видел средство освобождения людей от социального зла. Абай глубоко верил в творческие силы народных масс и понимал, что при современных условиях общественной жизни народные массы не имеют возможности полностью пользоваться плодами своего труда.
Відповідь:
Повстання 1637-1638 рр.
Невдовзі після страти І.Сулими уряд Речі Посполитої відбудував Кодак,
а потім почав “очищати” реєстр Війська Запорізького від бунтівників. Це і
стало приводом до нового повстання, керівником якого був спочатку полковник
реєстровів Павло Михнович Павлюк (Бут) . Це повстання охопило Лівобережну та
Правобережну Україну. Селяни швидко вливались у ряди повстанців, громили
своїх панів. На початку червня 1637 року Павло Бут разом з повсталими
нереєстровцями захопив у Корсуні артилерію і перевіз її на Січ. 3 липня
1637 року на раді в Каневі Павлюк виступив з програмою боротьби проти
польської шляти за фактичне відокремлення від Речі Посполитої козацьких
земель, починаючи від Києва до пониззя Дніпра. Після ради Павлюк послав на
Лівобережну Україну 3 тис. загін під командуванням Павла Скидана та Семена
Биховця, який зайняв Переяслав і заарештував старшин-зрадників. Незабаром
загони повстанців оволоділи Черкасами, Корсунем, Білою Церквою, взяли під
контроль велику територію на Подніпров‘ї та Лівобережній Україні, і скрізь
до них приєднувалися селяни та міська біднота. Сам коронний гетьман Микола
Потоцький, мусив визнати, що на Україні “все до останнього покозачилося… тут
як хлоп, то й козак”.
Першу битву біля Сахнового мосту через Рось повстанці виграли, але 16
грудня 1637 року вони були обложені карателями М. Потоцького під Кумейками
(між Черкасами та Каневом) . Зав‘язалася жорстока битва. Повстанці успішно
відбили 3 штурми, виявивши неабияку мужність. Лише під час четвертого
штурму карателям пощастило, бо їм вдалося підпалити козацькі вози з
порохом. Розлігся страшний вибух, який вніс сум‘яття в ряди повстанців.
Частина з них втекла, а частина, якою командував Дмитро Гуня, знов укріпила
табір і під прикриттям ночі розпочала організований відступ. Потоцький не
насмілився їх наздоганяти, а через 2 дні рушив проти загонів Павлюка і
зумів їх оточити під Боровицею в 100 км від Кумейок. Під час облоги
карателі розпочали переговори про мир. 24 грудня 1637 року повстанці
вирішили припинити опір, але їхні вожді всупереч обіцянкам були
заарештовані і відправлені у Варшаву. Там, у лютому 1638 року Павлюк був
страчений. Скидан і Гуня пробилися на чолі невеликого загону на Запорожжя.
Тим часом карателі заливали кров‘ю всю Україну. За Ординацією 1638 року
значно урізалися права реєтрового козацтва. Вцілому Ординація 1638 року
була спрямована проти інтересів народних мас і породила нову хвилю протесту
на Україні. У відповідь на жорстокі репресії козаки обрали на Січі нового
гетьмана Яцика Острянина, який закликав український народ до продовження
боротьби і почав очищати Подніпров‘я і Лівобережя від карателів. Крім нього
активно діяли такі повстанські керівники, як Д. Гуня, К. Скидан. Однак після
перших успіхів повстанці зазнали поразок ра Лубенщині і під Жовнином (10-14
червня 1638 року) та Старицею (початок серпня 1638 року) . Повстання було
остаточно продушене. Чимало борців за волю полягло зі зброєю в руках, як
Гуня, чимало разом із сім‘ями знайшли притулок на території Слобожанщини,
як Острянин, чимало укрилося на Запоріжжі. 4 грудня 1638 року на Масловому
Ставу під Россю відбулася рада, на якій козаки мусили визнати тяжкі умови
капітуляції. Вогнем і мечем магнатсько-шляхетська Річ Посполита встановила
на Україні “ЗОЛОТИЙ СПОКІЙ”, який однак не міг бути довготривалим і
справді спокійним. Як зазначив сучасний польський дослідник В. Серчик, “ із
плином часу “золотий спокій” все більше нагадував життя біля діжки з
порохом. Вистачило б тільки іскри… ”. І така іскра була викресана через 10
років…
Пояснення:
причины:
1) внутренние причины упадка. гражданские войны.
2) социальные и религиозные раздоры.
3) финансовые и военные бедствия.
4) внешнеполитические причины упадка. болгары и сербы.