1) 1230-1240 роки – литовський князь Міндовг засновує Князівство Литовське.
2) Початок 60-тих років 13 століття – спроба Міндовга захопити територію Чернігово-Сіверщини.
3) 1316-1341 роки – правління Гедиміна. Після приєднання білоруських земель, перейшов до дій, щодо захоплення українських земель.
4) 1362 рік – захоплення Києва сином та наступником Гедиміна Ольгерда (1345-1377). Також він завершив справу Міндовга і захопив територію Чернігово-Сіверщини. В цьому ж році, за до спільних зусиль об’єднаних литовських, білоруських та українських земель стався розгром монголо-татарської армії на Синіх Водах. Українські землі розпочинають процес звільнення від тягаря монголо-татарського ярма.
5) 1381 – 1384 роки – перша литовська-руська громадянська війна.
6) 1385 рік – підписана Кревська унія між князем Ягайлом з Польщею.
7) 1397-1398 роки – переможні походи проти Золотої Орди Вітовта.
8) З 1398 року Литовське князівство стало називатися Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтіське.
9) 1399 рік – поразка Вітовта відкинула задум об’єднання всієї території Русі у межах литовського князівства.
10) 1401 рік – Віленсько-радомська унія. Привласнення українських земель польським панством, поширення в Україні польського шляхетського права та фільварково-панщинної системи.
11) 1432—1438 роки – чергова громадянська війна у Великому князівстві Литовському.
12) Протягом 4 років (1432-1435) в межах ВКЛ фактично існувало дві держави — власне Литва і Велике князівство Руське
Літописці, яким ми завдячуємо знаннями про історичне минуле, зокрема, нашої країни, робили титанічну працю, аби написати свої твори. Що ж вони робили для того, аби написати свої праці? Перш за все, вони проводили дуже ретельні дослідження збираючи та аналізуючи всі можливі джерела фактів подій. До цих джерел можна віднести: попередні твори, які писали їх колеги літописці, аналіз хроні за межами руської землі (зарубіжних творів), релігійних праць (Святого Письма, опис життя святих). Важливо, що вони збирали й факти, які вони чули: перекази, легенди. Але, варто зазначити, що літописи мали й суб’єктивний характер оповідача. Адже літописці, розробляючи свої праці, записували й власн та думки.