Відповідь:
Династія Мін або Велика країна Мін (кит. 大明國, 大明国; піньїнь: Dà Míng Guó; 1368 — 1644) — династія, що правила Китаєм після ліквідації монгольської династії Юань. В часи панування Мін населення Китаю нараховувало від 160 до 200 мільйонів мешканців[1]. Ця династія була останньою династією Китаю, що керувалася етнічними китайцями — ханьцями. Вона була повалена повстаннцями Лі Цзичена і поступилася маньчжурській династії Цін. Хоча столиця Мін, місто Пекін, був узятий маньчжурами у 1644 році, імператор та його двір втекли до Південного Китаю і правили звідти до 1662 року[2].
За правління Мін, Китай володів великим флотом і армією числом у 1 мільйон чоловік[3]. Хоча приватна морська торгівля і офіційні посольства з Китаю мали місце за панування минулих династій, флот мусульманського адмірала-євнуха Чжен Хе, споруджений в часи Мін у 15 столітті, повністю перевершив своїх попередників розмірами і масштабом. На час панування Мін припадають реалізація великих будівничих проектів, таких як реставрація Великого китайського каналу і Великого китайського муру, а також спорудження Забороненого міста імператора у Пекіні у першій чверті 15 століття.
Пояснення:НАДІЮСЬ ЦЯ ІНФОРМАЦІЯ ТОБІ ДО
надеюсь, я правильно поняла вопрос...
Феодал не являлся и не мог являться собственностью вассала. Феодал пребывал в некоем обратимом состоянии, всякий раз возвращаясь к сеньору. Если, к примеру, в течение одного года и одного дня после смерти сеньора вассал «не явится с обещанием верности и об инвеституре к наследнику своего сеньора», он лишался земельного владения, равно как и в другой ситуации, когда «сеньор жив, а умрет вассал, и сын его в течение того же времени не озаботится о получении инвеституры», он терял свой феодал. «Libri feodorum» детально фиксировали и другие случаи лишения земли: «Если сеньор будет сражаться в открытом бою и вассал покинет его в самом бою не мертвого и не смертельно раненого, то вассал лишается феодала. Равно если вассал наставит рога своему сеньору или замыслит сделать это, или срамно поиграет с его женой, или вступит в связь с дочерью, либо с внучкой по сыну, либо с невесткой, либо с сестрой сеньора, то по закону лишается феодала,... если нападет на сеньора или замок его, зная, что там находится сеньор или жена сеньора. Равно если убьет его брата, или племянника». Кроме того, феодала утрачивался вассалами при невыполнении военной службы, при нарушении законов, постановлений суда пэров, при выступлениях против общего права, при участии в грабежах и войнах. При этом обратное изъятие феодала сеньором – ревиндикция – осуществлялось только после вынесения приговора судом равных. Здесь важно подчеркнуть, что сеньор также мог лишиться всяких прав на феодала, на получение ценза, рельефа, тальи и т.д., на ревиндикцию, наконец, если он не выполнял своих обязанностей по отношению к вассалу. В этом случае вассал объявлял о разрыве договора, осуществляя особую процедуру – эксфестукацию, главным в которой было преломление пучка соломы (в более поздней форме – сабли) над головой вассала и бросание наземь, символизировавшее прекращение обязанностей перед господином. Известны случаи, когда сеньор в результате совместного выступления вассалов вообще лишался земель.
1.Бо УЦР говорила, що вони зроблять дуже багату програму перетворень, що мала б змінити українців на краще, а Більшовики сказали і одразу зробили. Більшість людей не розуміли, чому УЦР прагне повалення більшовиків, адже вони жадають одного і того ж. Тому і люди. та інші партії прагнули більшовицької влади.
6. Бо УЦР сподівалась, що країни Антанти ( Німеччина і Австро-Угорщина) до м у боротьбі з Більшовиками. Але країни Антанти стали допомагати їм, бо в Україні хороший чорнозем. І, якщо вони переможуть, то вони б залишились управляти Україною. УЦР хотіла більше за все поразки більшовиків, тому вони все підписали.